Читать книгу Сталіна не було - Борис Херсонский - Страница 28

Шануй батька і матір свою, особливо там, куди

ти пішов, покинувши їх назавжди,

там молочні ріки, кисільні там береги,

золоті корови, срібні роги,

ходять по небу, по колу двадцять чотири зорі,

де коровай ось такої ширини, як їли царі ввечері.

Потонеш в річці —

будеш плисти в молоці парному,

Помреш – поховають тебе не в землі,

у киселі заварному.

Будеш живий – потихеньку розжовувати коровай,

всі виживають якось, і ти – виживай.

Тільки випливе з молока багряна рибонька-Бог,

повернеться, покаже тобі перловий, лускатий бік,

вдарить хвостом в молоко, освітить твою душу лицем,

скаже: гарний, хороший, а бачив ти Матір з Отцем?

На тому чи на цьому світі, там або тут

сидять у темряві, лоєву свічечку бережуть,

колискову пісню тчуть,

тебе, небого, ждуть.

Пора тобі стати дитиною, ходити пішки під стіл, молодцем,

вичісувати комах густим роговим гребінцем,

і жертовний Агнець буде стояти тут, на столі,

і триватимуть дні твої на землі, і ночі – в землі.