Читать книгу Курячий бульйон для душі. 101 найкраща історія - Джек Кэнфилд - Страница 15

Один наш приятель ішов якось на заході сонця безлюдним мексиканським пляжем. Невдовзі він помітив неподалік ще одного чоловіка. А наблизившись, зауважив, що той повсякчас нахиляється, піднімає щось і кидає у воду. Знов і знов шпурляє чимось в океан.

Коли наш приятель підступив ще ближче, то розгледів, що чоловік підбирає морських зірок, яких прибило до берега, і одну за одною кидає назад у воду.

Це спантеличило нашого товариша. Він зупинився поруч із чоловіком і сказав:

– Добрий вечір, друже. А що це ти таке робиш?

– Повертаю морських зірок в океан. Бачиш, тепер відплив, тому їх винесло на берег. Якщо їх не кинути у воду, то вони помруть від нестачі кисню.

– Розумію, – відповів наш приятель, – але на цьому пляжі, мабуть, тисячі таких зірок. Тобі не вдасться врятувати кожну. Їх надто багато. І ти ж усвідомлюєш, що таке відбувається на сотнях пляжів уздовж усього узбережжя? Що нічого не можеш змінити?

Чоловік усміхнувся, підняв ще одну морську зірку й закинув її у воду зі словами:

– Щойно змінив долю цієї!

Джек Кенфілд і Марк Віктор Гансен