Читать книгу Курячий бульйон для душі. 101 найкраща історія - Джек Кэнфилд - Страница 19

Коли я приїхав до міста провести семінар з практичного менеджменту, невелика компанія запросила мене на обід, щоб коротко розповісти про людей, перед якими я виступатиму наступного дня.

Явним лідером цієї групи був Великий Ед – огрядний чолов’яга з низьким, розкотистим голосом. Під час вечері він повідомив, що працює менеджером із залагодження конфліктних ситуацій у міжнародній організації. Його робота полягає в тому, щоб несподівано приходити в різні підрозділи та дочірні компанії і звільняти виконавців, які неналежно працюють.

– Джо, – сказав він, – я з нетерпінням чекаю на завтрашній семінар, бо нашим хлопцям треба вислухати такого твердого хлопця, як ти. Хочу, щоб вони зрозуміли, що мій стиль керівництва цілком правильний.

Він вишкірився й підморгнув мені. Я всміхнувся у відповідь, знаючи, що наступний день виявиться зовсім не таким, як він сподівається.

Назавтра він незворушно висидів весь семінар і наприкінці пішов, не сказавши мені й слова.

За три роки я повернувся в те місто з новим семінаром із менеджменту, що його мав провести приблизно для тієї ж аудиторії. Великий Ед також був там. Близько десятої години він зненацька підвівся й голосно промовив:

– Джо, можна мені дещо сказати цим людям?

– Звісно, – усміхнувшись, відповів я, – такому велетневі, як ти, Еде, ніхто не завадить щось сказати.

– Усі ви мене знаєте, – повів Великий Ед, – і дехто з вас у курсі того, що трапилося зі мною. Утім, я хочу поділитися цією історією з усіма. Джо, гадаю, ти зможеш належно її оцінити. Коли ти заявив, ніби ми справді станемо практичними менеджерами, як навчимося говорити найближчим людям, що любимо їх, я подумав: це звичайнісінькі сентиментальні нісенітниці. Я не міг зрозуміти, до чого тут практичність? Ти казав, що практичність наче шкіра, а твердість – граніт, і що практичному мисленню властиві відвертість, стійкість, дисципліна та витривалість. Але я не збагнув, до чого тут узагалі любов. Увечері я сидів у вітальні навпроти дружини, а твої слова ніяк не покидали моїх думок. Хіба потрібна відвага, щоб сказати дружині: «Я люблю тебе»? Хіба не кожен на це здатний? А ще ти наголосив на тому, що говорити треба вдень – не в спальні. Відкашлявшись, я спробував був почати, але різко замовк. Дружина підвела очі й запитала, чи я хочу щось сказати. Однак я відрік: «Нічого, забудь». А тоді зненацька встав, наблизився до неї, нервово відхилив її газету і промовив: «Еліс, я тебе кохаю». Вона приголомшено глянула на мене. На її очах виступили сльози, і вона м’яко відповіла: «Еде, я також тебе кохаю, однак ти сказав мені це вперше за двадцять п’ять років». Ми говорили про те, як любов, коли її досить, може подолати всяку напругу, і раптом під впливом цього моменту я вирішив зателефонувати своєму старшому синові до Нью-Йорка. Ми з ним ніколи особливо не ладнали. Коли він узяв слухавку, я випалив: «Сину, ти, мабуть, подумаєш, що я напідпитку, та це не так. Мені просто захотілося подзвонити й сказати, що я тебе люблю. На тому кінці запала тиша, а тоді я почув тихий голос: «Тату, гадаю, я знав про це, але мені приємно чути такі слова. Ти маєш знати, що я теж тебе люблю». Ми душевно побалакали, після чого я зателефонував своєму молодшому синові до Сан-Франциско. У нас були трохи кращі стосунки. Я сказав йому те саме, і ми дуже гарно потеревенили – як ніколи раніше. Уже лежачи в ліжку, я собі тихо міркував, і все, що ти говорив того дня про основи справжнього менеджменту, набуло нового змісту. Я усвідомив, що зможу опанувати їх, коли дійсно осягну практичний бік любові й використовуватиму його. Тож я взявся читати на цю тему книжки. Виявилося, що про це говорило багато великих людей, і я зрозумів, яка вагома роль любові у моєму житті – і вдома, і на роботі. Як відомо декому з присутніх, я кардинально змінив свій підхід до роботи з людьми. Я почав більше слухати і справді чути те, що мені говорять. Почав шукати в людях сильні сторони й перестав зосереджуватися на їхніх слабостях. Навчився відчувати насолоду, допомагаючи іншим повірити в себе. І, мабуть, найголовніше: я усвідомив, що чудовий спосіб виявити перед людьми свою любов та повагу – це сподіватися, що вони використають свої сильні сторони, щоб досягти тих цілей, над якими ми працюємо разом. Джо, так я намагаюся щиро подякувати тобі. До речі, про практичне! Я став віце-президентом компанії, якого всі називають природженим лідером. Гаразд, друзі, а тепер уважно вислухайте цього хлопця!

Джо Баттен