Читать книгу Маг - Джон Фаулз - Страница 6
Маг
Частина перша
Розділ 2
ОглавлениеДізнавшись, що Британська рада[17] набирає працівників, у перших числах серпня я приїхав на Дейвіс-стрит. Співбесіду зі мною провадила завзята дама, схиблена на так званій культурності, – по її словниковому запасі і манері зверхньо говорити можна було розпізнати вихованку Роудинської школи[18].
Дуже важливо, довірилася мені дама, щоб за рубежем «нас» репрезентували найдостойніші люди, але надто вже марудно давати оголошення про кожну вакансію й говорити з кожним претендентом; та й, зрештою, за кордоном доводиться обмежувати кількість персоналу. Ось тут дійшло до суті справи: можна розраховувати тільки на посаду шкільного вчителя англійської мови.
– Це вас не дуже лякає?
– Дуже, – відповів я.
Наприкінці серпня я на безбач дав оголошення в газеті. Мовляв, ладен виїхати хоч куди й робити хоч що. Надійшло кілька відгуків. Крім брошурок із нагадуваннями, що моя доля в руці Божій, було три чарівливі листи від голоштанних пройдисвітів, завжди готових поживитися за чужий рахунок. У четвертому йшлося про нещоденну, дуже добре оплачувану роботу в Танжері (чи знаєте ви італійську мову?). Я написав туди, але так і не дістав відповіді.
Наближався вересень, я помалу втрачав надію. Подумки бачив себе самого запертим у глухий кут, змушеним знову гортати осоружний «Едьюкейшнл сапплмент» – безконечний сірий список безконечних сірих робіт. Що ж, одного ранку я таки повернувся на Дейвіс-стрит і спитав, чи немає вчительських вакансій у Середземномор’ї. Моя знайома дама, що неймовірно надуживала слова «дуже», «неймовірно» та «страшенно», пішла по папку. Сидячи в приймальні під цеглясто-помідорною картиною Метью Сміта[19], я уявляв себе в Мадриді, Римі, Марселі, Барселоні… ба навіть у Лісабоні. За кордоном усе інше. Там не буде вчительської і я писатиму вірші. Тим часом повернулася службовка. Їй страшенно прикро, але всі хороші місця вже зайнято. Ось що залишилося – запит із Мілана. Я заперечливо хитнув головою. Дама поспівчувала мені.
– Є ще ось це, останнє оголошення. Ми тільки-но його надрукували, – сказала вона й простягла мені витинок із газети.
ШКОЛА ІМЕНИ ЛОРДА БАЙРОНА, ФРАКСОС
Школа імени лорда Байрона (Фраксос, Греція) до початку жовтня оголошує вакансію молодшого викладача англійської мови. Претенденти повинні бути неодружені й мати диплом англійського філолога. Знати новогрецьку мову не обов’язково. Платня – еквівалент шестиста фунтів за рік. Передбачено контракт на два роки, його можна буде поновити. Затрати на проїзд компенсуються на початку й наприкінці контрактного терміну.
Службовка дала мені ще проспект, що нуднувато конкретизував оголошення. Фраксос – острів в Егейському морі, близько вісімдесяти миль від Афін. Школа імени лорда Байрона – «один із широко відомих пансіонів Греції, зорієнтований на зразок англійських ексклюзивних шкіл», – звідси й назва. Либонь, там є все, що має бути в такому навчальному закладі. В учителя не більш як п’ять уроків за день.
– Цю школу неймовірно вихваляють. А сам острів – просто-таки рай земний.
– А ви самі там бували?
Цій дамі десь під тридцять. Вроджена стара діва, така вже неприваблива, що через свої шикарні убори й надмірний макіяж геть жалюгідна, схожа на ґейшу-невдаху. Та ні, вона не бувала на цьому острові, але всі так кажуть. Я ще раз прочитав оголошення.
– А чому вони так довго барилися?
– Наскільки знаємо, вони вже мали якогось кандидата. Не від нас. Там вийшла якась жахлива плутанина.
Я знову глянув на проспект.
– Досі ми не добирали їм кандидатур, – вибачливо усміхнулася вона, виставивши завеликі зуби. – А тепер допомагаємо тільки з люб’язности.
У щонайкращій, на яку тільки спромігся, оксфордській манері я спитав, чи можна запросити її на ленч.
Повернувшись додому, я заповнив бланк, який дамочка принесла до ресторану, зразу ж вийшов і вкинув його в поштову скриньку. З дивовижної примхи долі того самого вечора я познайомився з Алісон.
17
Неміністерський департамент уряду Великобританії, що поширює британську культуру за межами країни.
18
Школа-інтернат для дівчат 11–18 років у селищі Роудин, в передмісті Брайтона (Великобританія).
19
Метью Сміт (1879–1959) – англійський художник-постімпресіоніст.