Читать книгу Жінка у вікні - Е. Дж. Фінн - Страница 8

Субота, 30 жовтня
7

Оглавление

Буря. Ясен у дворі страхітливо загинається, спохмурнілі вапнякові плити набрякають вологою. Пригадую, як одного разу я була у патіо та через вітер упустила келих; він вибухнув, наче мильна бульбашка, мерло спалахнуло на землі й наповнило вени кам’яної кладки, темною кривавою павутиною підповзло до моїх ніг.

Іноді, коли небо насувається донизу, я уявляю себе над ним, у літаку чи на хмарі, я розглядаю острів унизу: мости, що спицями тягнуться від його східного узбережжя; машини, яких до нього притягує, наче мух, що рояться навколо лампочки.

Я вже так давно не відчувала дотиків дощу на своїй шкірі. Чи вітру – пестощів вітру, ледь не сказала я, тільки це звучить як рядок із дешевого любовного роману на полиці в супермаркеті.

Але це правда. А ще сніг, хоча дотику снігу я більше ніколи не хочу відчувати.


Разом із яблуками сорту «Бабуся Сміт» служба «Свіжа доставка» привезла мені сьогодні персик. Цікаво, як таке могло статися.


Того вечора, коли ми познайомилися на артхаузному показі «39 сходинок»,[57] ми з Едом порівнювали свої історії. Я розповіла йому, що моя мама привчила мене до старих трилерів і класичного нуару; у підліткові роки я віддавала перевагу товариству Джин Тірні[58] та Джиммі Стюарта[59] перед моїми однокласниками. «Не можу визначитися, мило це чи сумно», – сказав Ед, який до минулого вечора жодного разу в житті не бачив чорно-білого кіно. За дві години його рот вже заліз до мого.

Тобто твій рот заліз до мого, як він би мене виправив.

Доки ще не з’явилася Олівія, ми дивилися по фільму, як мінімум, раз на тиждень – усі перевірені часом саспенс-стрічки[60] мого дитинства. «Подвійна страховка»,[61] «Газове світло»,[62] «Диверсант»,[63] «Великий годинник»[64]… Ті ночі ми пережили в монохроматичному тоні. Для мене то було можливістю згадати старих друзів; для Еда – завести нових.

А ще ми придумували списки. Список фільмів серії «Тонка людина»,[65] від найкращого (оригінал) до найгіршого («Пісня Тонкої людини»). Найкращі фільми небувалого врожаю 1944-го. Найкращі моменти із Джозефом Коттеном.[66]

Я й сама можу писати такі списки, звісно. Наприклад: найкращі «гічкоківські» фільми, зняті не Гічкоком.

Поїхали: «М’ясник», ранній фільм Клода Шаброля,[67] який Гіч, за загальноприйнятою думкою, хотів зняти сам. «Темний прохід»[68] із Гамфрі Боґартом[69] і Лорен Беколл[70] – освідчення в коханні місту Сан-Франциско, огорненому оксамитовим туманом, це праотець усіх фільмів, де персонаж лягає під скальпель, щоб замаскуватися. «Ніагара»[71] з Мерилін Монро; «Шарада»[72] з Одрі Гепберн;[73] «Раптовий страх»[74] із бровастою Джоан Кроуфорд,[75] «Дочекайся темряви»:[76] знову Гепберн, сліпа жінка, замкнута у своїй квартирі-підвалі. Я б знавісніла жити у квартирі-підвалі.

Тепер фільми після Гіча: «Зникнення»[77] зі своїм несподіваним фіналом; «Несамовитий» – ода маестро від Поланскі;[78] «Побічна дія»,[79] який починається як антифармакологічне занудство, а потім, наче вугор, переповзає в зовсім інший жанр. Гаразд, далі.

Тепер популярні помилкові цитування фільмів. «Зіграй ще раз, Семе», – як стверджують, це цитата з «Касабланки»,[80] от тільки ані Боґі, ані Берґман цього не говорили. «Він живий», – Франкенштейн не наділив свого монстра статтю; як би болісно це не звучало, але то всього лиш: «Воно живе». «Елементарно, Ватсоне», – фраза дійсно проскакує в першому звуковому фільмі про Голмса, та її немає в жодній із канонічних книжок Конан Дойла.

Добре. Що далі?


Я відкриваю ноутбук, заходжу на «Агору». Повідомлення від Мітці з Манчестера; вдячний звіт про виконану роботу від «Ямочки2016» з Арізони. Нічого цікавого.


У вітальні будинку номер 210 хлопець Такеда водить смичком по своїй віолончелі. Далі на схід четверо Ґреїв тікають від дощу, вибігають своїми передніми сходами, сміються. За сквером – Алістер Расселл на кухні наповнює склянку водою з-під крана.

57

«39 Steps» (1935) – трилер реж. Альфреда Гічкока.

58

Gene Tierney(1920–1991) – американська кіноактриса

59

James Stewart(1908–1997) – американський кіноактор.

60

Suspense– піджанр кінематографу, що характеризується створенням особливої атмосфери схвильованості, тривожної невизначеності, напруження, які постійно зростають і затягують глядача у співучасть подіям на екрані.

61

«Double Indemnity» (1944) – американський фільм-нуар реж. Біллі Вайлдера.

62

«Gaslight» (1944) – містичний трилер у жанрі нуар реж. Джорджа К’юкора.

63

«Saboteur» (1942) – шпигунський трилер реж. А. Гічкока.

64

«The Big Clock» (1948) – фільм-нуар реж. Джона Ферроу.

65

«The Thin Man» – кінофраншиза, серія комедійних детективів про пригоди одруженої пари приватних розслідувачів.

66

Joseph Cotten – популярний американський актор.

67

Claude Chabrol (1930–2010) – французький режисер і теоретик, один з представників «нової хвилі» французького кіно.

68

«Dark Passage» (1947) – американський нуар-трилер реж. Делмера Дейвса.

69

Humphrey Bogart (1899–1957) – американський кіноактор (Прим. пер. і ред.).

70

Lauren Bacall (1924–2014) – американська кіноактриса, відома своєю ефектною зовнішністю та низьким грубуватим голосом.

71

«Niagara» (1953) – кольоровий нуар-трилер реж. Генрі Гетевея.

72

«Charade» (1963) – американський романтичний детектив реж. Стенлі Донена.

73

Audrey Hepburn (1929–1993) – британська актриса, модель, громадська діячка.

74

«Sudden Fear» (1952) – американський нуар-трилер реж. Девіда Міллера.

75

Joan Crawford (1904–1977) – американська зіркова актриса німого та звукового кіно.

76

«Wait until dark» (1967) – камерний психологічний трилер реж. Теренса Янга.

77

«The Vanishing» (1993) – екранізація роману «Золоте яйце» Тіма Краббе.

78

Roman Polanski (нар. 1933) – режисер, уродженець Парижа походження, який виріс у Польщі і працював переважно у Великій Британії (1963–1967), США (1968–1976) і Франції (після 1976).

79

«Side Effects» (2013) – психологічний трилер реж. Стівена Содерберґа.

80

«Casablanca» (1942) – романтична драма реж. Майкла Кертіса.

Жінка у вікні

Подняться наверх