Читать книгу Листи до Феліції (1912) - Франц Кафка, Guillermo Sánchez Trujillo - Страница 11

[Штемпель Товариства страхування працівників від нещасних випадків]

Ласкава пані!

Як так? Невже і Ви теж втомилися? Мені майже моторошно уявляти, як Ви, втомлена, сама досі сидите ввечері на роботі. Як, до речі, Ви туди вбираєтесь? І в чому полягають основні Ваші обов’язки? Ви більше пишете або диктуєте? У Вас, мабуть, досить висока посада[23], коли Ви зі стількома людьми розмовляєте, бо ж дрібний службовець здебільшого сидить за столом мовчки. Про те, що контора Ваша при фабриці, я вже і так здогадався, але сама фабрика хоч що виробляє? Самі диктографи? Та хіба їх хтось купує? Я щасливий буваю (коли як виняток не друкую сам на машинці) диктувати живій людині (це основна моя робота), яка час від часу, варто мені задуматися, покунює або, навпаки, закурює люльку, даруючи мені можливість тим часом спокійно дивитись у вікно. Або як та, що її сьогодні, коли я вичитував їй за повільну роботу, у відповідь, намагаючись мене задобрити, нагадала мені про отриманий мною лист. Хіба знайдеться диктограф, який усе це вміє? Пам’ятається мені, якийсь час тому нам демонстрували так званий диктофон (я тоді ще був вільний від упереджень, які відчуваю нині до виробів Ваших конкурентів), але працювати з ним страшенно довго, незручно й непрактично. Коротше, подумки я не можу сяк-так виразно відтворити хід справ на Вашій фірмі, але хотів би сподіватися, що там усе організовано так само ажурно й невимушено, як я це собі уявляю, і що Вам, відповідно, в таких умовах живеться весело й безтурботно. До речі, я і празьку філію Вашої фірми не можу відшукати, яка, коли я правильно запам’ятав Ваше зауваження, має міститися чи то на Фердінандштрассе[24], чи то на Обстґассе. А я вже не раз її шукав, бо, глянувши на табличку з назвою Вашої фірми, допевне, мав відчути якийсь знак або подих від Вас.

Опис моєї канцелярської роботи не надто мене тішить. Вона не варта того, щоб Ви про неї дізнавалися, не варта й того, щоб я Вам про неї розповідав, бо не залишає мені ні часу, ні спокою писати Вам, доводячи мене, як ось зараз, до тупого і розсіяного заціпеніння, за що я, на відплату зі свого боку, думками про Вас її так скаламучую, що просто дуже любо дивитися.

Зоставайтесь здорові! Завтра, сподіваюся, випаде спокійна неділя, і я напишу Вам цілу купу всього. І Ви не працюватимете до кривавого поту! Не засмучуйте мене цим! – І все це я пишу того дня, коли Ви отримаєте або вже отримали мого плаксивого листа. До чого ж ми, люди, слабкі!

Ваш Франц К.