Читать книгу Листи до Феліції (1912) - Франц Кафка, Guillermo Sánchez Trujillo - Страница 8

Ласкава пані!

Щось дуже важливе, хоча і в страшенному поспіху. (Пишу ці рядки не у себе в конторі, де все канцелярське буття бунтує проти листування з Вами, так вадить мені від цієї моєї служби, така чужа вона всім моїм запитам і сподіванням.) Ви не повинні думати, що нескінченними листами на кшталт учорашнього, за який я і так уже себе лаю, я крім дозвілля на читання намірився позбавити Вас ще й часу на відпочинок і сон і чекаю розлогих і точних відповідей на свої листи: було б ганебно і неприпустимо на додачу до тягаря Ваших напружених робочих днів стати Вам за кару вечорами. Так ось, не цього, зовсім не цього прагнуть мої листи, хоча, зрозуміло, і така мета була б цілком природна, і нічого дивного не було б у тому, якби Ви саме так, а не інакше її потрактували. Вам зовсім не слід – і це найважливіше – це і є важливе (таке важливе, що я в поспіху мимоволі переходжу на літанію[17]) – не слід затримуватися вечорами і писати мені навіть тоді, коли Вам, можливо, хочеться писати просто так, що завгодно, нехай навіть без жодного зв’язку з моїми листами. Якими б пречудовими не видавалися мені умови у Вас на роботі, – Ви, до речі, одна в кімнаті? – не хочу краятися підозрою, що тримаю Вас на службі до вечора. Рядків п’ять, не більше, іноді після роботи, так, можете мені писнути, хоча, говорячи це, я нізащо не можу придушити в собі хамське допущення, що п’ять рядків можна ж писати і частіше, ніж довгі листи. Але сам тільки вигляд Вашого листа у половинках дверей – приходять вони тепер над південь – здатен змусити мене забути про будь-яку розважливість, хоча один тільки погляд на вказаний у листі час або просто думка, що цією ось відповіддю на чергового свого листа я, можливо, позбавив вас прогулянки, знову-таки теж нестерпні. Яке, власне, я маю право набридати Вам порадами не зловживати пірамідоном, якщо сам почасти завинив Вам головні болі? Коли, до речі, Ви взагалі гуляєте? Двічі на тиждень гімнастика, тричі на тиждень викладач – очевидно, в тому зниклому листі саме про нього Ви мені писали, – то чи залишається у Вас взагалі гулящий час? А по неділях ще й рукоділля, це ще навіщо? Невже Вашу маму може тішити Ваше рукоділля, якщо вона знає, що Ви тратите на це заняття дорогоцінний час відпочинку? Тим паче якщо Ваша мама, судячи з Ваших же листів, Ваша найкраща весела подружка? – Ах, якби Ви могли щодо всього цього в п’яти рядках мене заспокоїти, щоб нам обом більше про це не писати і не думати, а тільки спокійно, без марних докорів сумління, бачити і слухати одне одного, Ви – з усією Вашою добротою і чуйністю, а я – вже як вмію.

Ваш Франц К.