Читать книгу Листи до Феліції (1912) - Франц Кафка, Guillermo Sánchez Trujillo - Страница 15

[Штемпель Товариства страхування працівників від нещасних випадків]

Дорога мадемуазель Феліціє!

Та Вас просто рвуть на частини у мене на очах! Чи не занадто багатьом людям Ви приділяєте увагу, чи не занадто багатьом? У цьому взагалі не було б нічого поганого, якби у Вас було більше часу. Чи не забагато у Вас робіт і візитів, чи не зловживаєте Ви розвагами, які нічого, окрім внутрішнього неспокою, Вам не дають? Можливо, я вставляю клепку, не знаючи суті, але останній Ваш лист такий нервовий, що хочеться зараз же взяти Вашу руку і на мить затримати у своїй. Я не маю нічого проти кожної речі окремо, ні проти невинних спокус у професора, хоч я і витріщив очі з приводу «води і газу», ні проти благодійного свята, тим більше що на таких святах люди частенько знімаються на групових світлинах, які потім так легко дарувати, начебто і не даруючи при цьому свою власну фотокартку. Але при бажанні даючи тим самим іншим стороннім величезну втіху.

Щодо народного театру я говорив без жодної іронії, можливо, з усмішкою, але це люблячи. Пам’ятаю, я – як мені зараз видається, перед силою-силенною народу – перед якоюсь виставою говорив навіть коротке вступне слово, після чого Льові грав, співав і щось декламував[32]. На жаль, грошви від цієї сили-силенної народу набралася аж ніяк не сила. Про берлінські гастролі мені відомо не більше того, що я написав учора, бо в іншому останньому листі Льові повно лише скарг і нарікань. Зокрема і як би скарга мимохідь на те, що в Берліні по буднях нічого не заробиш, – докір, який я не маю права приховувати від берлінки. Взагалі ж Льові, якщо дати йому розвернутися, людина воістину нестримно захоплена, «полум’яний єврей», як кажуть на сході. Зараз, правда, він, з різних причин, розповідати про які занадто довго, хоча аж ніяк не нудно, над усяку міру нещасливий, а найгірше – я не знаю, як і чим можна йому допомогти.

Мої недільні очікування Вашого листа легко пояснити, адже я сходив на службу подивитися пошту, але тоді я ще не був засмучений і перебирав конверти не в очікуванні, а радше в задумі. Моя домашня адреса – Нікласштрассе, 36[33]. Але яка, дозвольте запитати, адреса у Вас? На звороті Ваших конвертів я вичитав уже три різні адреси, значить, правильна таки № 29? Вам не надто тяжко отримувати рекомендовані листи? Я шлю Вам їх не просто через нервовість, хоча поміж іншого і з цієї причини, а тому, що мені здається, ніби такий лист потрапляє до Вас у руки певніше, без недбалих затримок сумно мандрованих звичайних листів, і перед очима у мене при цьому витягнута рука хвацького берлінського листоноші, який впиратиме вам листа навіть силою, коли Ви раптом надумаєте чинити опір. Але коли сам залежний, жодних помічників не вистачить… – Бувайте здорові! Гордий тим, що в цьому листі жодної скарги, як не солодко Вам поплакатися.

Ваш Франц К.