Читать книгу Листи до Феліції (1912) - Франц Кафка, Guillermo Sánchez Trujillo - Страница 20

Найдорожча пані!

І я теж кажу – слава Богу! Якби Ви знали, як я провів п’ятницю і суботу, а надто вже ніч з п’ятниці на суботу! Воістину не було жодного удару годинника, жодної чверті години, які б я забарився порахувати. Свого передостаннього листа я написав пополудні у стані крайнього, але необхідного самокатування, потім виконав свою прогулянку і відносно пізно ліг. Можливо – точно вже не пам’ятаю, – від непозбутнього свого горя я навіть заснув. Увечері написав для себе три або чотири сторінки, причому не з гірших, і марно запитував себе, і де ж в мені ті спокійні межі, звідки все це випливає, коли самому мені спокій недоступний.

Згодом я вирішив, що вже знову цілком людина, і написав той самий лист на бібулці, який просто у мене під руками раптом обернувся злом і на який я довго витріщався, ніби не написав його тільки що сам, а, навпаки, отримав. Потім ліг і разюче швидко, хоча і якось поверхово, неглибоко, заснув. Але вже за чверть години знову прокинувся, у півсні мені здавалося, ніби стукає… (Зараз я залагоджу одну термінову, огидну, хтозна-колишню справу, що вже цілий тиждень висить наді мною, – не дозволяючи собі ні єдиної думки про Вас, тож допоможіть же мені в цьому, може, потім, у нагороду, я знайду мить спокою і свободи для цього листа, близького мені, як биття серця, листа, який заповнює собою всі мої думки, немов я не в якомусь закладі сиджу, якому продав половину, а то й більше, мало не кожного свого дня і який безперервно виставляє мені свої претензії, на вигляд навіть правомірні, – ще добре, що менш важливі роботи від мого заспаного погляду делікатно ховаються, але тепер годі, кінчаю писати, починаю працювати…)

Винагорода так і не прийшла, робота жене мене то туди, то сюди, і думки про Вас теж, тільки щоразу в інший бік. Сьогодні я майже разом отримав три останніх Ваших листи. Ваша доброта нескінченна. Я ж наразі відправляю цього листа як є і сьогодні, мабуть, ще кілька разів Вам писатиму. І точно поясню Вам, чому не написав вчора. А цей лист кидаю в скриньку як є, бо страждаю від згадки, що жоден лист від мене навіть не рухається зараз у Ваш бік.

Так що на все Вам добре – і прощавайте на кілька годин.

Ваш Франц К.