Читать книгу Буквар миру. Книга для сімейного читання - Григорий Сковорода - Страница 11

Сперечалися якось Свиня з Мурашкою: хто з них двох багатший? А Віл був свідком правоти й стороннім суддею.

– А чи багато в тебе хлібного збіжжя? – спитала з гордою посмішкою Свиня. – Прошу відповісти, шановна пані…

– У мене є ціла жменя найчистішого зерна, – відповіла на те Мурашка. І тільки-но вона замовкла, як Свиня й Віл щосили зареготали.

– Так хай же буде нам суддею пан Віл, – сказала Свиня. – Він двадцять з гаком літ з великою славою справляв судейську службу, і можна сказати, що між усією своєю братією він – найдотепніший юрист та ще й пречудово знається на арифметиці й алгебрі. Його благородність зможе нас легко розсудити. Та він же й у латинських диспутах, здається, неабиякий мастак.

Віл після цих слів, сказаних мудрою тваринкою, одразу ж кинув на рахівниці й за допомогою арифметичного множення постановив таке:

«Понеже бідна Мурашка має тільки одну жменю зерна, як сама призналась у тому добровільно, до того ж, крім зерна, нічого більше не вживає, а в пані Свині, навпаки, є ціла діжка, в якій жмень триста з третиною, то за всіма правилами здорового глузду…».

– Не те ви рахували, пане Воле! – перебила його промову Мурашка. – Начепіть окуляри та киньте на рахівницю видатки проти прибутків…

Справа зайшла в суперечку, і її перенесли у вищий суд.

Сила.

Не мале те, чого для потреб вистачає. А достатність і багатство – одне й те саме.