Читать книгу Буквар миру. Книга для сімейного читання - Григорий Сковорода - Страница 18

Як висохло озеро, то Жаби поплигали шукати собі нового житла. Нарешті закричали всі:

– Ах, яке розкішне озеро! Воно буде нам вічним житлом. І тут-таки шубовснули в нього.

– А я, – сказала одна з них, – маю намір жити в одному з джерел, що наповнюють ваше озеро. Бачу он далеко-далеко затінений пагорб, що посилає сюди багато струмочків. Там я сподіваюсь знайти для себе добре джерело.

– А чому так, тіточко? – спитала молода.

– А тому так, голубко моя, що струмочки можуть побігти в інший бік, і ваше озеро, дивись, знову висохне. Джерело для мене завжди надійніше, ніж калюжа.

Сила.

Усякий достаток може здрібніти й висохнути, як озеро. А от чесне ремесло є невичерпним джерелом нехай і небагатого, але безпечного прожитку. Яка сила-силенна багатіїв щодня перетворюється на убогих. І в цій аварії корабля однією-єдиною гаванню є ремесло. Найбідніші раби походять від предків, що жили в калюжі великих статків. Недаром Платон[11] казав: «Усі королі з рабів, а всі раби походять з королів».[12] Це буває тоді, коли володар усього, час, знищує достаток. Так знаймо ж, що всіх наук голова, око й душа – це навчитися жити порядним життям, заснованим на законі віри та страху Божого, як на найголовнішій точці. Ця точка – основа й джерело, що породжує струмочки цивільних законів. Вона – наріжний камінь для будівничих благословенного житла, і твердість цього каменя робить усі посади й науки корисними, а вони – щасливим суспільство.