Читать книгу Буквар миру. Книга для сімейного читання - Григорий Сковорода - Страница 5

Ще в сиву давнину, якраз у ті часи, коли черепахи вчилися в орлів літати, молодий Жайворонок сидів неподалік від того місця, де одна зі згаданих черепах, як свідчив мудрий Езоп,[9] щасливо закінчила на камені свій політ та ще й із неабияким шумом і гуркотом. Молодик, з переляку тремтячи, подавсь до свого батька:

– Таточку! То, мабуть, біля тієї он гори сів орел, про якого ти мені колись розповідав, що він птах найстрашніший і найсильніший…

– А чому ти так гадаєш, синку? – спитав старий.

– Таточку! Як він сідав, то я такої швидкості, шуму й гуркоту ще зроду не бачив і не чув.

– Мій любий синочок! – сказав старий. – Молоденький твій умочок… Знай, друже мій, і завжди співай собі ось цю пісеньку:

Сила.

Багато хто без природи значні справи починає, але погано кінчає. Добрий намір і кінець – всякій справі є вінець.