Читать книгу Буквар миру. Книга для сімейного читання - Григорий Сковорода - Страница 7

Чиж, вилетівши на волю, стрівся зі своїм давнім товаришем Щиглем, і той його спитав:

– Як це ти, друже мій, звільнивсь?… Розкажи мені!

– Дивним випадком, – відповів невільник. – Багатий турок приїхав з посланцем у наше місто і, гуляючи ради цікавості по ринку, зайшов у наш пташиний ряд, де нас десь сотень чотири в одного хазяїна висіло в клітках. Турок довго на нас дивився з жалем, як ми один перед одним виспівували, а потім і питає нашого хазяїна:

– А скільки ти просиш грошей за всіх?

– Двадцять п'ять рублів, – відповів той.

Тоді турок, не сказавши й слова, заплатив гроші й звелів подавати собі по одній клітці, а потім випускав кожного з нас на волю й тішився, дивлячись, як ми розлітаємось на всі боки.

– А що ж тебе, – спитав товариш, – заманило в неволю?

– Солодкий харч і гарна клітка, – відповів щасливець. – А тепер, поки й житиму, буду дякувати Богу ось цією пісенькою:

Сила.

Хто не любить клопоту, той має навчитись просто й убого жити.