Читать книгу Буквар миру. Книга для сімейного читання - Григорий Сковорода - Страница 17

Коли Змія скинула навесні линовище, побачив її Буфон.

– Як ви, пані, помолоділи! – вигукнув він із подивом. – Яка тут причина? Скажіть, будь ласка.

– Я вам охоче відкрию свій секрет, – мовила Змія. – Ходімо зі мною. І повела Буфона до тієї тісної щілини, крізь яку вона з великим трудом пролізла й усе старе дрантя із себе здерла.

– Ось, пане Буфоне! Будьте ласкаві пролізти крізь оцей вузький прохід. Аяк тільки пролізете, тієї ж миті оновитесь, залишивши весь непотріб по той бік…

– Та що це ти, задушити мене тут хочеш?! – скрикнув Буфон. – Навіть коли мені й пощастить сюди пролізти, то з мене ж усю шкуру здере…

– Прошу не гніватись, – сказала Змія, – але, крім оцього, іншого шляху туди, де я побувала, нема.

Сила.

Що кращим є добро, то більшим же трудом окопане воно, неначе ровом. Хто труда не докладе, до добра не перейде.