Читать книгу Земля мертвих - Жан-Кристоф Гранже - Страница 17

– Я познайомився з Ніною в нашій мережі. У ті часи вона надавала поради на сайтах садо-мазо.

– Ми уважно передивилися її ком’ютер: навіть згадки немає про щось таке.

– Кажу ж: «у ті часи». Останніми роками їй це було вже непотрібне. Вона переступила на той бік екрану.

– Давно це сталося?

– Шість-сім років тому, мабуть.

Порноактор явно не прагнув сповідатися перед поліціянтом, але що вже був припертий до стіни, то доводилося підтримувати розмову.

Фройд розплутав ноги, витягнув їх і взявся масувати, а відтак підвівся без будь-яких зусиль після довгого сидіння.

– Ходімо, – кинув він, підхопив пачку «Жітан» і відчинив засклені двері, – хочу покурити.

Корсо намагався поводитися невимушено, але щоразу ніяковів, коли бачив присадкуватого й м’язистого чоловічка, голого, як римська статуя, спокусливого, як індійський барельєф.

Коли той сперся на дерев’яний балкон, продовжуючи дрочити на тлі розкішного передмістя, Корсо аж замилувався видивом, що здавалося геть сюрреалістичним.

– Не звертай уваги, – проказав актор, адже помітив, що Корсо розхвилювався. – Я скоро повернуся й не збираюся ковтати їхню гидоту. Майк працює без підстраховки! З їхніми сраними таблетками постійно стоїть, але все відбувається, як в автомата. Стає нецікаво. – Усміхнувся. – Ну, скажімо, так…

Корсо хитнув головою, ніби прекрасно розумів усі тонкощі.

– Нам повідомили, що Ніна старалася з усіма бути приязною, але насправді мала небагато друзів.

– Я був тим справжнім і єдиним, – підтвердив дог.

– Ви ніколи не спали разом?

– Лишень у фільмах, – посміхнувся Майк. – Її цікавило тільки жорстке садо-мазо. Я сам її заохотив.

– До чого саме?

– До клубу. Фільмів. «Органічного порно», як каже Ахтар.

– Де ж, власне, вона виконувала обряди?

– Не прикидайся, що ти не знав.

– Ахтар силувався щось пояснити, але я так і не второпав.

Майк розсміявся й прикурив ще одну цигарку.

– Ніна була зіркою ігор онлайн.

– Яких ігор?

– Пташечко, – порнозірка випустив з рота дим, – щось не схоже на те, що ти дуже просунувся в своєму розслідуванні…

– Поясни.

– «ОПА» пропонує закодовані ігри. Платиш, оглядаєш, робиш ставку.

– На що саме?

Чоловік зітхув: гість не тямив ні вуха, ні рила.

– Ніна була найкращою в «Загадай бажання» і «Льодянику».

– Не чув про таке.

– Вона вставляла, наприклад, тоненьку свічку до піхви й запалювала ґніт. Ставки в режимі реального часу зростали, доки танув віск. Що ближче вогонь підсувався до тіла, то більше накидали грошей… Ніна була неперевершеною в цій грі. І сама гасила ґніт… всередині піхви.

– А «Льодяник»?

– Ахтар виготовляв капсули вареного цукру, куди додавав подрібненого скла. Учасник – тобто учасниця – запихає їх собі у вагіну. Під дією тепла скалки вивільняються. Гра полягає в тому, щоб примудритися виштовхнути їх, скорочуючи м’язи промежини. Цебенить кров, пекельно болить, дійсно огидне видовище. А гравці від того у захваті.

Поліціянт подумав про медексперта: як сталося, що він не зауважив нічого підозрілого?

– Скільки людей підсіло на ваші ігри?

– Кілька тисяч, гадаю.

– А Ніна… ще якісь послуги надавала Ахтарові?

Майк помахав рукою комусь у саду, який з’єднував їхній будинок із сусіднім. Корсо витягнув шию: п’ятдесятилітня пані в піджаку «Шанель» саме перетинала подвір’я вілли.

Жінку в костюмі міні явно обурило те, що вона побачила (голівка статевого органа Майка випиналася над краєм огорожі, немов маріонетка в ляльковому театрі), й вона хутко подалася геть.

– Ніна надто захопилася, – продовжив розповідь порноактор. – Я не раз її попереджав. Вона брала учать у так званих «сліпих тестах». Дівчину прив’язують до столу патологоанатома, а кат отримує вказівки онлайн від учасників парі… Переважно їй у піхву вставляють найхимерніші предмети. Спочатку вона відмовляється, ставки ростуть, а коли сума здається достатньою, дівчина погоджується… Ніна була королевою трюку.

– Які саме предмети?

– Мобільний. Заради сміху хтось телефонував, і він дзеленькав усередині. Але могли й жменю рибальських гачків запхати…

– Ахтар казав, що Ніну ніхто не змушував…

– Це правда. Гроші перетікали до його кишені. Мерзотник уже голову нам проточив балачками про велике еротичне злиття, але він – лишень гендляр, що натрапив на золоту жилу…

– Якщо бабло її не цікавило, навіщо вона приставала на такі пропозиції?

– Задля задоволення. Ніні подобалося, коли їй завдавали болю. Насправді.

– Не надто переконливе тлумачення.

Фройд щиглем відкинув недопалок у сад сусідки.

– Їй подобався біль, бо вона себе не любила. А не любила вона себе тому, що була переконана, нібито не гідна кохання. Її народили анонімно; сподіваюся, ти про це знаєш?

Корсо хитнув головою.

– Ніна собі уявила, що істота, яку не можливо покохати, – тобто вона сама, – обернулася на істоту, яку слід зневажати. Бажання докорінно змінилося. Дівчина тепер насолоджувалася болем, тортурами, зневажанням, що нібито заслужила до себе. Її психіка переставила всі цінності з ніг на голову. Насилля стало для неї єдиним джерелом задоволення.

Корсо вже зрозумів, чому його називали «Фройдом». Свою заплутану промову той виголосив на єдиному диханні, повчальним голосом – якби трошки відірватися, можна було б уявити, що він звертається до власного фалоса.

Коп мучився загадкою: дівчина, що віддавалася настільки божевільним забавам, очевидно, мала чималі ускладнення. Тож чому медексперт так нічого й не побачив?

Але Майк був ладен розвіяти будь-які сумніви.

– Останнім часом Ніна спекалася залежності від ігор садо-мазо. Шрами, певно, зарубцювалися. Вона почувалася краще як тілом, так і душею.

– Чому так сталося?

– Чувака собі знайшла.

– Чувака?

Усі свідчення збігалися в одному: 32-річна Софі Серейс, вона ж Ніна Віс, була сама як палець.

– Не чіпляй мені локшини на вуха. В протоколах не згадується ніякий хлопець. Катма ні в мобільному, ані в комп’ютері.

Майк ошелешено замахав головою.

– Отже, ви так нічого й не зрозуміли про Ніну. Все, що стосувалося її особисто, вона ховала за сімома замками. В неї було обмаль таємниць, але вона їх свято зберігала.

– Ким був її хлопець?

– Не знаю.

– Вона тобі щось про нього розповідала?

– Небагато. Здається, він був художником.

– Займався садомазохізмом? Де вона його зустріла?

– Навіть гадки не маю, кажу ж тобі! Вона лише зізналася, що подекуди зустрічається з ним і що їй з ним добре.

Цей художник, мабуть, теж був дуже охочий до загадок, бо не залишив жодного сліду в житті Ніни. Яке брело, таке й стріло.

– Може, пригадаєш бодай щось, адже ми маємо встановити особу?

– Здається, вона позувала для нього…

– Де можна знайти його полотна?

– Навіть не уявляю.

– В нього є галерея?

– Кажу тобі, ніфіга не знаю!

– Подумай.

Майк провів рукою по голові.

– Носить капелюха.

– Капелюха?

– Одного дня вона мені його описала. Нібито він полюбляє незвичний одяг. Білі костюми, капелюхи… В стилі сутенера 20-х років…

Якось не суголосно з образом загадкової людини. Тут треба добре пошарудіти. Може, і вдасться відкопати щось цікаве. Хай там як, але це з біса значний крок уперед в розслідуванні, розпочатому Борнеком.

Корсо попрощався з Фройдом, проте за якусь мить повернувся.

– Ще хотів спитати – так, дрібничка.

– Що саме?

– Чому ви всі підстрижені під нуль?

Майк хтиво усміхнувся.

– Ахтар вигадав. Більше скидається на секту. А втім, зручно.

– Для чого зручно?

– Для того, щоб трахати головою.