Читать книгу Стихи и рассказы радиолюбителей Украины - Группа авторов - Страница 11

В місті славнім Сміхограді

Всім живеться, як в раю.

Чистоті, порядку раді,

Славлять долю всі свою.

Та в житті бува нерідко:

Не цінуєш те що є.

Тож не знаєш, як і звідки

Раптом горе пристає…

На одній із людних вулиць

Папірця хтось із курців

Не докинув раз до урни,

Просто, він не долетів.

А хлопчак обгортку «жвачки»

В урну кинув – переліт!

Не нагнувсь над сміттям рачки,

Вже й школяр, вже ж десять літ…

Через тиждень зникла урна —

Вся сховалась під сміттям.

Наче й люди всі культурні:

Чи дорослий, чи дитя.

З кожним днем все більша купа —

Мов на дріжджах все росте.

Сміхоградці, ви ж не глупі!

Чом тривоги не б’єте?!

Схаменулись дуже пізно,

Бо над містом вже гора,

Це не сміття – сила грізна,

З нею битись вже пора.

Стало темно враз, як в ямі,

Вітер гору ту зірвав

Й місто все страшним цунамі —

Шаром сміття поховав.

З того часу місто зникло,

Славне місто Сміхоград.

А це місце люди звикли

Звати просто: «Сміттєград».