Читать книгу Стихи и рассказы радиолюбителей Украины - Группа авторов - Страница 14

Ну хто сказав, що не цікавий

Вділила доля час мені?

Народ історію прогавив,

Що він не втримавсь на коні?..

Мій відлік йде від свисту бомби

І реву чорних птиць на схід,

Що проникав крізь землю мов би,

Страшним хрестом накривши світ.

Хто пережив, той не забуде

Оту шалену круговерть,

Коли на смерть стояли люди,

Своєю смертю вбивши смерть…

І не забути степ цілинний,

Прокльони Праги і Кабул,

Громи надзвуків в небі мирнім

І крізь озон могутній гул.

Дзвінкі будови комунізму:

То ГЕС, то місто, дальній БАМ…

Від мрій нам тут ставало тісно,

У космос вже хотілось нам.

Нехай ти був і чорноробом,

Та в тому є й твоя вина,

Що горем в світ ввірвавсь Чорнобиль

Й життя безжально вимина.

Здавалось, все ж робив, що треба,

Тож стань на хвильку, зупинись!..

Я мчав з народом прямо в небо

Й не знав, що падаю униз…

А незалежність України?

В житті моєму, мов сюрприз!

От, правда, мучуся й донині:

Невже наш поступ десь завис?..

Ну хто сказав, що не цікавий

Вділила доля час мені?

Можливо, щось я і прогавив,

Та ми ще й досі на коні.