Читать книгу Стихи и рассказы радиолюбителей Украины - Группа авторов - Страница 9

Так, Микола – випивоха,

Кажуть, це з природи,

Хоч і брешуть люди трохи

Про його пригоди…

Якось раз вночі, бідняжка,

Встав, мов божевільний.

Вихід лиш (бо ж де та пляшка) —

Пасіка артільна…

Мед лікує всі хвороби,

Чи внутрі, чи зовні,

Хоч п’яниці і нероби —

Трудновиліковні.

Що докажеш тут Миколі?

Доганяй за гаєм!..

Вже на пасіці у полі

Вулик вибирає.

От вхопив, який поближче,

Придавив до пупа

І до плота, там де нижче,

З вуликом потупав.

Та зненацька наш Микола

Вигнув дивно шию:

Де ж взялись такі тут бджоли —

Не гудуть, а виють?..

Вулик тут же, біля плоту,

Загарчав, загавкав

Й цап! Зубами – от сволота:

Зна, де більша вавка.

Кум від болю й переляку

Вулик вбік десь кида —

Хоч би дійсно був собака.

Тьфу! Це ж просто гнида!

Стис ширінку міцно в поли,

Мчить додому хутко —

Сплутав чорт він оті бджоли

І собачу будку!..

Сам не бачив я, не знаю. —

Плещуть молодички,

Що в Миколи, десь там скраю,

Шрам є невеличкий.