Читать книгу Стихи и рассказы радиолюбителей Украины - Группа авторов - Страница 4

Не зітруть і віки твою велич,

Не забути того, що було,

Хоч гранітні стираються стелли

Й ветерани – один на село.

Приспів:

Хай луна мідний дзвін в піднебесся…

Перемого! Для нас ти свята!

Тільки хто ж через рік? Через десять?

Знов настирливо серце пита.

Та ми вірим, що пам’ять нетлінна

І про подвиг згадаємо знов,

Подвиг тих, хто не став на коліна,

Хто за нас проливав свою кров.

Приспів:

Хай луна мідний дзвін в піднебесся…

Перемого! Для нас ти свята!

Тільки хто ж через рік? Через десять?

Знов настирливо серце пита.

Це вони задихались в болотах,

Замерзали в глибокім снігу,

Гамували зашерхлим ротом

Свою з кінського сліду жагу.

Приспів:

Хай луна мідний дзвін в піднебесся…

Перемого! Для нас ти свята!

Тільки хто ж через рік? Через десять?

Знов настирливо серце пита.

І крізь вихор шаленої бурі,

Батьківщину закривши грудьми,

Вони йшли і на смерть, й на тортури,

Щоби ми залишались людьми.

Приспів:

Хай луна мідний дзвін в піднебесся…

Перемого! Для нас ти свята!

Тільки хто ж через рік? Через десять?

Знов настирливо серце пита.