Читать книгу Стихи и рассказы радиолюбителей Украины - Группа авторов - Страница 6

Згадалась балада, як сина Альошу

Побачила мати з екрану кіно:

Летить він в атаку крізь років порошу,

Хоч смертю хоробрих загинув давно…

Хай думка наївна та пам’ять не стерта —

Я в хроніку давню вогненних років,

В солдатські обличчя вдивляюся вперто,

Проходячи вкотре шляхами батьків.

Я кидаюсь з ними на кулі за Бугом,

Під бомбами корчусь у хвилях Дніпра…

Поразки і відступ… Поразки – як цугом.

І віра крізь відчай… Москва…Сталінград…

В боях і утратах дорога й зворотна

Повз згарище-хату туди на Берлін.

І ненька-Вкраїна, святкова й скорботна,

Вітання прощальні нам шле навздогін…

Хоч думка наївна, нічого, не гордий —

Включаю дев’ятого знов з дев’яти…

Стара кінохроніка Держфільмофонду…

Он знову хтось схожий… А може це ти?!