Читать книгу Стихи и рассказы радиолюбителей Украины - Группа авторов - Страница 15

Наш Степан солідним став

Виріс вшир і вгору:

«Тачка», хата, поруч став,

Кабінет в конторі.

Із села на комбінат

Возить він худобу,

А ковбас везе назад,

Кажуть повну торбу.

Не купляє за свої —

Крутить щось з вагою:

Хтось – йому, а Стьопа – їм,

Стьопа з головою…

Став скупим Степан Хомич,

З кожним разом гірше,

Хлопці просять могорич —

Тягне все: «Пізніше!..»

Ждали жданого – нема.

Та не кажуть в вічі:

Той, хто хоче все дарма,

Часто платить двічі.

Як раніш, в останній раз —

Хлопці вірні слову —

Перекинули ковбас

Стьопі торбу повну…

Жінка гладить, мов кота:

«Дай сама побачу..» —

Зирк у торбу, ну, а там…

Гідність все бичача…