Читать книгу Флорентійські хроніки. Державець (збірник) - Никколо Макиавелли - Страница 47

1215. Серед наймогутніших родин у Флоренції найвпливовішими були Буондельмонті та Уберті, а за ними йшли Амідеї і Донаті. Одна донна з сім’ї Донаті, багата вдова, мала доньку надзвичайної вроди. Вона збиралася одружити її з месером Буондельмонті, молодим кавалером і головою роду Буондельмонті. Чи то з недбальства, чи то з певності, що поспішати ні до чого, вона свого задуму не відкрила нікому, аж це виявилося, що месер Буондельмонті бере одну дівчину з дому Амідеї. Донну взяла досада, а проте вона все ще сподівалася, що врода її доньки може розбити цей шлюб, доки його не взято. Якось вона побачила, що месер Буондельмонті один, без почту, підходить до її оселі, і притьмом зійшла вниз, ведучи за собою доньку. Коли молодик проходив повз них, вона кинулася до нього назустріч, кажучи: «Я дуже рада, що ви женитеся, хоча призначала вам за жінку мою дочку». І тут вона, відчинивши двері, показала йому дівчину. Кавалер, побачивши, яка гожа ця юнка, і зміркувавши, що родовитістю і віном вона не поступається тій, яку йому суджено, запалав такою жагою здобути її, що, забувши вже про дану ним обітницю, про зневагу, якою було б її ламання, і про лихо, яке б він на себе стягнув, відказав: «Якщо ви призначали мені свою доньку, я б виявився невдячником, зрікшись її, поки я ще вільний». І не гаючи часу він справив весілля. Справа ця, тільки-но випливши на люди, неабияк обурила дім Амідеї, а також Уберті, пов'язані між собою кровними узами. Вони зібралися разом з іншими своїми родичами і постановили, що стерпіти таку образу було б ганьбою і що помститися месерові Буондельмонті можна лише одним – його убивством. Щоправда, дехто серед присутніх згадав про лихо, яке може викликати така помста, але тут Моска Ламберті заявив, що хто довго обмірковує справу, ніколи нічого не зробить, і завершив свій виступ відомим висловом: «Справі кінець». Вчинити убійництво вони доручили Мосці, Стьятті Уберті, Ламбертуччо Амідеї та Одеріго Фіфанті. Вранці на Великдень усі четверо сховалися в оселі Амідеї між Старим мостом і Сан Стефано. Коли месер Буондельмонті верхи на білому коні перевозився через річку, гадаючи, що забути кривду так само легко, як зламати дану обітницю, вони наскочили на нього біля підмурку мосту під статуєю Марса і вбили. Це вбивство розкололо все місто навпіл, одні підтримували Буондельмонті, інші – Уберті. І оскільки обидві родини мали свої фортеці, вежі і збройних людей, то воювалися між собою цілі роки, але ні ті, ні ті не зуміли вигнати противника. Ворожнеча їхня теж не закінчилася миром, хіба що іноді вщухала замиреннями. Так вони, залежно від розвитку подій, то трохи заспокоювалися, то розпалювалися знову.