Читать книгу Звичаї нашого народу - Олекса Воропай - Страница 28

На Петра Вериги зима «або поставить, або поломить криги».[119] «На Петра Вериги розбиваються криги».[120]

За народнім віруванням – це останній день зими. На цей день припадає чимало прикмет:

«Якщо напередодні Петра Вериги ніч місячна і на небі видно зорі, літо урожайне буде, а рік – щасливий. Якщо ніч понура, то й рік понурий: неврожай, пошесть на худобу».

«Як мороз у цей день, то літом – спека».

«Якщо дворова птиця – гуси, качки, сидячи на снігу, машуть крильми, ніби пливають, – буде відлига. Те саме, як пси качаються по снігу».

«Як уночі місяць обгородиться хмарами, буде вітер».

«Гайвороння кряче в цей день на метелицю».

В цей день – так уже здавна ведеться – люди розповідають байки про зиму:

«У старих, звісно, все краще було. Вони й зиму вихваляють, колись була, мовляв, сильнішою. Що це, кажуть, за зима!.. Ось колись була зима: птиця на лету мерзла, у скотини хвости відмерзали, а як линуть, бувало, вгору воду, то відразу і замерзне – на землю шматки льоду летять. То була зима!.. А тепер, бачите, як тепло – і не похоже, що зима…».[121]

На Петра Вериги не перуть.