Читать книгу Звичаї нашого народу - Олекса Воропай - Страница 31

Ще лютує зима хуртовинами, ще стоять тріскуні морози і лежать великі сніги, а в повітрі вже пахне весною. Здається, що зима хоче надолужити прогаяний час, а тому й лютує; але дарма, бо вже йде не до Різдва, а до Великодня…

– Лютий – це той місяць, що каже до людей: «Ех, якби я такий дужий, як мій батько, то я б бику-третяку роги скрутив!»

– А хто ж місяця лютого батько?

– Січень! – той був ще в повній силі; крутив, кріпив морозами, як хотів, а цей пнеться, дметься; а пройде «Громиця», – водою розіллється…[152]

«Як, лютий, не лютуй, а на весну брів не хмар!»

«Вночі тріщить, а вдень плющить».

«Весна днем красна, а на хліб тісна».[153]

«Весною сій, осінню збереш».[154]