Читать книгу Звичаї нашого народу - Олекса Воропай - Страница 34

Масляна – це останній тиждень перед Великим постом. На перший день Масляної, в «м'ясопустну» неділю, за стародавнім звичаєм готувався холодець з свинячих ніжок; тому цей день ще називався «ніжкові заговіни».

– То неправда, що на «ніжкові заговіни» не можна пити горілки, бо завушниця буде, – розказує селянин з Чернігівщини. – Що ж то за Масляна без питва?! Всі люди п'ють, і ми, було, вдома п'ємо, а завушниці у мене ніколи не було. Ще як був живий мій батько, царство йому небесне, було, прийдемо з церкви, посідаємо обідати, а він і каже: «Давай, сину, чарки та вип'ємо, щоб усе було гоже, а що не гоже – не дай, Боже!» Поналиває, бувало, і ми вип'ємо по першій. Пили всі: і мати моя, і сестра, і брат, і гості, коли траплялися… А як закусимо по першій, то тато покладуть ложку на стіл і кажуть: «Ну, сину, піднось ще по склянці, бо після однієї не обідають – гріх!» Я піднесу… а тоді ще й по третій, четвертій… А коли вже вип'ємо по останній до вареників, то тато заспівають, бувало:

На Слобожанщині хлопці та дівчата після вечері на «ніжкові заговіни» збирають зі столу кістки, виходять на подвір'я, стають під коморою і кидають кістками у ворота. Існує повір'я, що хто в цей вечір не докине від комори до воріт свинячою кісткою, той до Великодня не доживе.

Заміжні жінки увесь цей тиждень справляють «колодку». В понеділок зранку вони збираються в корчмі «колодкувати». Одна з них кладе на стіл невеличке поліно або палицю – це колодка. Інші беруть по черзі і вповивають її шматками полотна, потім знову кладуть на стіл. Це значить, що колодка народилася. Купують горілки, сідають за стіп навколо колодки, п'ють і поздоровляють одна одну з народженням.

Підпивши, жінки розходяться, а колодка залишається в шинку до наступного дня. Так п'ють до суботи, бо ж у понеділок колодка народилась, у вівторок христилась, у середу похрестини, в четвер колодка помирає, в п'ятницю її хоронять, а в суботу плачуть. Розуміється, ніхто за нею не плакав, а пили й гуляли однаковісінько – як при «народженні», так і при «смерті»…

Підпивши, жінки співають:

Крім цього, в понеділок на Масляній заміжні жінки ще ходять по домах, де є дорослі хлопці або дівчата, і прив'язують матерям колодку до ноги. Це кара за те, що не оженили синів чи не повіддавали дочок впродовж останніх м'ясниць. Все це робиться з жартами, сміхом і горілкою.

Дівчата теж в'яжуть колодку, але тільки парубкам, і вже не до ноги, а до лівої руки. Дівоча колодка оздоблена барвистими стрічками та паперовими квітами. Парубки повинні платити дівчатам викуп за колодку грішми або подарунками: намистом, стрічками, шовковою хусткою.

Як і молодиці, дівчата в цей день п'ють горілку і співають:

В четвер на цьому тижні господині збираються компаніями і спеціяльно п'ють та гуляють – «щоб телята водились!» Вони ж і не прядуть на цьому тижні – «щоб масло не гіркло!»

В п'ятницю – частунок тещі. Колись на Україні був звичай двічі на рік частувати тещу – «щоб горло не пересихало». Хто женився в осінні м'ясниці, той урочисто віз тещу до себе в гості на другий день Різдвяних свят – якщо добра, або на третій – якщо зла. Хто ж оженився в різдвяні м'ясниці, той возився з тещею в п'ятницю на Масляну. Разом з тещею запрошувались ще й інші родичі. Частуючи гостей, зять говорив: «Пийте, люди добрі, по повній чарці, хай у моєї тещі горло не пересихає!» (натяк на сварливість).

Погулявши отак цілий тиждень, наші люди говорили колись:

«Масляна, Масляна, яка ти мала, – якби ж тебе сім неділь, а посту одна!»

* * *

Головною їжею на Масляну є вареники з сиром і сметаною, але й гречані млинці на маслі або на смальці смажені – теж обрядова їжа в ці дні на Україні. Такі млинці або щось подібне печуть і інші слов'янські народи. Цей звичай ведеться здавен-давна, бо вже в Св. Письмі слов'янською мовою цар Давид народові «даяша по млину сковородному».

Німці, крім ковбас, їдять на Масляну також оладки з тіста.

Якесь ніби печиво з тіста (spirac) приносили в жертву Бахусові стародавні римляни. Все це, «імовірно, є символ… сонця».[157]