Читать книгу Мій хрест - Олександр Ірванець - Страница 11

5000 000 ковтають ранкові бульйони,

Їх ковта в свою чергу голодне ранкове метро.

Я – солдат будівельного батальйону.

Я – ніхто.

Я ніхто для вас, люди, бо кров моя просто солона.

Відбиваюсь у водах каналів, я для себе самого ніхто.

В мене тільки й рідні – однойменна зі мною колона

І в запасниках Ермітажу незакінчене полотно.

Де б життя не носило, і яких мені б звань не дало воно,

Та коли запитально подивиться

мені в очі апостол Петро,

Я скажу: «Я – солдат будівельного батальйону.

Я – ніхто…»

Ленінград, 1981 р.