Читать книгу Мій хрест - Олександр Ірванець - Страница 6

Я журавель. Той самий, що у небі.

Той самий – не синиця у руці.

Як проти сонця глянути на мене,

То наче сонце взято на приціл.

Щось шемрало мені в громах полемік:

«Хіба ж це та, омріяна зоря?

Ти ж – журавель, а не нічний метелик,

Чому ж летиш на світло ліхтаря?»

Хіба їм зрозуміти, недотепам,

На попелищах нетривких святинь,

Коли навколо ніч, холодна й темна,

А той ліхтар – він все-таки світив!..

Це потім лиш, безсонними ночами

Я зрозумію з болем і з жалем,

Що навіть з перебитими ногами

Я все-таки лишаюсь журавлем.

Сніги січневі і сади травневі,

Я вас чекав, я довго вас шукав.

Я вільний журавель. Я знову в небі.

Твоя синиця – у твоїх руках.

1984 р.