Читать книгу Мій хрест - Олександр Ірванець - Страница 18

Молоток залетів у вагонне вікно

На сто шостому кілометрі,

І обличчя мені обпекло

Гарячковим подихом смерті.

Він лежав на підлозі, уже не страшний,

Вже позбавлений вбивчої сили,

І все далі і далі у пітьмі нічній

Віддалявсь той невдаха-мисливець.

Він долоні, напевно, хова в рукавах,

А в долонях хова сигарету.

Ну чому він так зреагував

На вікно з моїм силуетом?

Хай не всі ми – при молотках,

Але так воно, може, й лучче:

Моє слово – в моїх руках.

В кого кидаю?

В кого влучу?..

1985 р.