Читать книгу Мій хрест - Олександр Ірванець - Страница 21

Гуляє по землі людина-функція.

Гуляє, але часу не марнує.

На підвіконні червоніє фуксія,

Ну, тобто квітка теж функціонує.

Функціонує сонце в небі синьому,

Функціонують трави і дерева.

Зупинишся у бігу непосильному

І думаєш: «А може, так і треба?..

Гребти до себе правдами й неправдами,

Як Олександр Іванович Корейко,

І хай в душі якісь високі прагнення

Цвірінькають, як в клітці канарейки,

З кілочка на кілочок перестрибують,

Все імітують сум, якісь боління…

А зрештою й вони крихти отримують.

Крихти, що звуться докори сумління».

1986 р.