Читать книгу Щоденник чоловiка на межi сторiч - Олексій Кононенко - Страница 17

Привіт, актори, дами і поети,

Тут публіка – куди тобі Парнас!

Промови зайві. Приберіть букети.

Ті атрибути, друзі, не про нас.

П’єро, мій любий, кави закортіло…

Поки він зварить, Арлекін, налий!

Театр згорів! Кому до того діло?

Патрони й метри стережуть столи.

У теплий попіл дощ впаде ранковий.

На світі тиша. Немовлята сплять.

Театр новий збудують. Достроково.

Мабуть що, діти внуків немовлят.

Підставте кухлі. Хай нам буде вдача!

Шампанське б’є – шалений пульс життя!

Ми живемо, бо вмієм дати здачі!

Нас не гризе потреба каяття…