Читать книгу Щоденник чоловiка на межi сторiч - Олексій Кононенко - Страница 2

У тихому полі на чорній ріллі

Табун твоїх літ спочивати приліг.

У тихому полі для віщого сну

Твій кожен рочок відшукав борозну…

Умитим сонцем обрій грав,

Мороз в село із лісу вийшов.

Були у тата. День, мов рай.

Вінки соснові й тиша. Тиша.

Якийсь замріяний кравець

Убрав дерева в білі шати.

Із яру вечір навпростець

Прибивсь в осиротілу хату.

В дворі усе, як і було,

Неначе на віки нажите.

А навкруги німе село,

Лиш місяць хоче говорити…