Читать книгу Щоденник чоловiка на межi сторiч - Олексій Кононенко - Страница 19
***
ОглавлениеНе видно світу. На віконцях – диво.
Втікає з дому вечір соромливо…
Таке жадане і сліпучо-біле
у сутінках народжується тіло…
Волосся водопад… шовкове лоно…
На мої очі – дві вузькі долоні…
О Господи! Як сю красу зліпив?…
Долоні падають… а я іще сліпий…
Сліпий і спраглий. Репають вуста…
Грудей налиті келихи підстав.
Розпечений язик, мов гостре жало…
Трикутник вабить чарівним овалом…
Хитни долівку… від і до… до мене!
Тремти назустріч… до і від… шалена!..
Крізь браму розчепірених фіранок
блідий і змерзлий заповзає ранок.
Не позирай у шибку полохливо.
Світ не підгледить.
На віконцях —
Диво…
