Читать книгу Щоденник чоловiка на межi сторiч - Олексій Кононенко - Страница 22

Як я тебе цілую! Світку мій!

Тебе ще так ніхто не цілував.

У цьому світі, на землі оцій, тебе

Господь мені подарував.

Я припадаю до твоїх колін.

Я прагну тільки дотику грудей.

То скільки днів, чи скільки довгих літ

мою любов ховати від людей?

Чому боїшся ти моїх зізнань?

Люблю тебе. Не бачу в тім вини.

Мільйони літ життів, смертей, кохань

було до нас… Та що мені до них!

Хто був з тобою… є… хто буде ще…

Твоє життя мені не перейти.

Душа болить, як рана… в серці щем…

Люблю тебе! Моєю будеш ти!