Читать книгу Щоденник чоловiка на межi сторiч - Олексій Кононенко - Страница 39

Я сам себе караю і катую.

Того ти не навчишся і за вік.

Мабуть, тому що місце орендую,

Якого вартий інший чоловік.

Та хто ж той він, і де його шукати?

Якби те знав, я б сам його привів!

Пішов би геть від вашої з ним хати,

Якби я знав напевно, хто ж той він…

Ти добрим сниш. Тортури в сон не зайдуть.

Два янголи твій спокій стережуть.

А я вночі під вікнами, як зайда,

Покараний, скатований ходжу.