Читать книгу Щоденник чоловiка на межi сторiч - Олексій Кононенко - Страница 34

У зморшках часу і землиці,

У давніх забутих містах

Коса твоя чорная сниться

І сняться гарячі вуста.

Чи третє життя, а чи п’яте

Живу на старенькій Землі.

Не можу тебе не кохати —

Єдину на тисячу літ.

Цілунку жаданого чари

І лагідний дотик руки…

Пливуть заколисані хмари

З далеких віків у віки.

Онука русина, чи ляха,

Чи славних полянських князів,

За тебе я сходив на плаху,

За тебе тортури терпів.

Ти неня моя і дружина,

Ти доня моя і сестра.

Свята, неповторна, єдина,

Одвічна богиня добра.

Твій образ на сотнях полотен,

В казках, у молитві пісень.

Без тебе я жити не годен —

Ні вік, а ні рік, а ні день…