Читать книгу Щоденник чоловiка на межi сторiч - Олексій Кононенко - Страница 36

Земля оберталася швидше щомиті.

Металося серце в клітині грудей…

Ти вийшла назустріч єдина у світі —

Єдина із тисячі тисяч людей.

Ми двоє – і натовп. Немає рятунку

А заздрощів змії повзуть звідусіль.

Всі очі втопилися в нашім цілунку.

Пащеки шипучі розкрилися всі.

А ми полетіли над шипом і свистом.

В пітьмі загубилися очі-вогні.

Не хочу у натовп! У натовпі – тісно!

Єдине – ти вийди назустріч мені.