Читать книгу Щоденник чоловiка на межi сторiч - Олексій Кононенко - Страница 38
***
ОглавлениеЗалиш мені свій голос.
Я хочу йти… Як я не хочу впасти!
Це знаєш ти, це чуєш ти, це бачиш ти…
Це вмієш ти, це можеш ти, це робиш ти,
коли твій голос
народжується в телефоні…
Усьому світові віддай
своє кохання.
Свої вуста і свої очі,
свої руки, тіло…
Залиш мені свій голос.
Ні!..
Руки залиш,
що обіймали мене
давно, колись, єдину мить…
Вуста залиш,
що цілували мене
давно, колись, єдину мить…
Тіло залиш,
що пригорнулося до мене
давно, колись, всього лиш
на одну-єдину мить…
Очі залиш.
Я в них давно втопився…
Усьому світові віддай
своє кохання!
Залиш мені свій голос.
