Читать книгу Щоденник чоловiка на межi сторiч - Олексій Кононенко - Страница 33

На серці чи печаль, чи втома,

а чи передчуття біди…

Давай поїдемо додому,

щоб я в дорозі не один.

Щоб довше час обох нас тішив,

Хоч довше – теж єдина мить…

Дістану з неба срібний ківшик —

тебе коханням напоїть.

Я вже напився до безтями.

Себе запитую… А ти?

Що в цьому світі буде з нами?

Чи є для нас іще світи?

Де знахар той, кому відомо?…

Прийди хоч би у ніч… Приснись…

Давай поїдемо додому.

Удвох поїдемо… Колись…