Читать книгу Щоденник чоловiка на межi сторiч - Олексій Кононенко - Страница 25

Щодня дарує Бог тебе мені.

Щодня різдвяно тішиться душа…

Як довго ніч! Які короткі дні!

Шепоче серце:

– Ти не поспішай…

Мороз йорданський ходить по світах.

Висить – не пада – місяць, як сльоза.

Ворожить тихий вечір по зірках…

Що завтра нам готують небеса?…