Читать книгу Щоденник чоловiка на межi сторiч - Олексій Кононенко - Страница 23

Цей недоспіваний романс

Про лісникову теплу хату

Куди приніс замерзлу вас,

Щоб від морозу врятувати.

Я пам’ятаю дивну ніч,

Як ми у лісі заблукали,

І лісникову теплу піч,

Що нас до ранку колисала.

Тоді я з вами був на «ти»,

Я вас закохано голубив,

У двері дерлися чорти,

Вовки і тигри шаблезубі.

А ми в хатинці лісника,

І нас ті жахи не лякали,

Ваш теплий бік, моя рука…

В ту ніч ми спали і не спали.

Цей недоспіваний романс

У кольорах щоночі сниться.

До скону днів кохаю вас,

Моя улюблена… Рушниця!