Читать книгу Наодинці з життям. Поезія - Юрій Пересічанський - Страница 20

І ось, нарешті,

твої руки в моїх руках:

на кінчиках пальців твоїх

десять трепетів

десяти

священних заповідей острахом

лягають на моїх пальців

              десять спокус

                  у десяти вогнях

                     гріхів смертельних.

Відмов своїм пересторогам

у довірі —

і десять наших доторків

              в долоні наші зіллються

цнотливим сяйвом

              недоторканності всіх

заповідей десяти.