Читать книгу Управління життєвим циклом корпорацій - Іцхак Калдерон Адізес - Страница 7

Для вас, мабуть, не буде новиною, якщо я скажу, що всі ми переживаємо зміни, і зміни – це явище, яке існує доти, доки ми можемо бодай щось сприймати.

Рис. 1.1. Цикл «зміна – проблеми»

Зміни породжують події, які можуть стати можливостями або проблемами8. Стикаючись зі змінами, ми маємо ухвалювати рішення й діяти інакше, бо перед нами постає інакше явище. Подумайте, як ви йдете вулицею. Дійшовши до перехрестя (зміна порівняно до того, що ми перед тим споглядали), ми стикаємося з проблемою або можливістю: нам слід повернути праворуч, повернути ліворуч, розвернутися чи рухатися вперед? Ми маємо вирішити й діяти, і хоч би яке це було рішення, ми вирішили, це сама собою – зміна, яка веде до нових проблем.

Кожна проблема чи можливість, які пропонує зміна, породжує рішення, яке спричиняє ще більше змін, і перед нами постає нова реальність і новий набір проблем чи можливостей9.

Тож поки існують зміни, існуватимуть проблеми та можливості.

Немає нічого тривкішого за зміни.

Геракліт

І як висновок із цього:

Оскільки зміни відбуваються постійно, то й проблеми залишаються з нами… назавжди!

Дійшовши такого висновку, я був вражений. Зрештою, книжкові крамниці завалені книжками, які обіцяють, що як дотримуватися того чи іншого рецепту успіху, усі наші організаційні проблеми зникнуть. Чимало політичних ідеологій та релігій обіцяють те саме: дотримуйся цих правил – і дістанеш спасіння чи заробиш місце на небесах.

Підозрюю, ці обіцянки неможливо виконати, бо зміни – це життя, і поки ми житимемо, матимемо проблеми. Згадайте вислів: «Життя – паскудство; а потім ти помираєш». Ба більше: що «живіший» ти, то більше проблем матимеш.

Візьмімо для прикладу одну компанію із виробництва програмного забезпечення, яку я консультував. Керівництво скаржилося на те, які величезні у компанії проблеми. Фірмі знадобилося менш ніж два роки, щоб вирости з нуля до $180 млн річного доходу. «А чого ви очікували? – спитав я. – Коли у вас не буде проблем? Тільки тоді, коли не буде змін.

А це трапиться тільки тоді, коли?..» Вони знали відповідь. «Коли ми помремо», – відказали вони.

Якщо зміни – це життя, і ми не маємо проблем, тільки коли мертві, тоді сповільнення темпу змін (єдиний спосіб зменшити проблеми) рівноцінне самогубству. Динозаври не адаптувалися до змін, і так само чинять багато великих корпорацій, які зараз керують світом. Якщо вони хочуть залишитися живі, їм би краще навчитися давати собі раду зі змінами й очолювати їх.

Є такий старий жарт про двох хлопців, які пішли у піше сафарі. Вони побачили лева, що наближався до них. Один із них почав взувати кросівки. «Ти не переженеш лева», – сказав його приятель. «Я не намагаюся обігнати лева, – відповів перший хлопець. – Мені лише треба обігнати тебе!»

Коли зміни прискорюються, завдання із виживання ускладнюється10. Хто виживає? Ті, хто найшвидше ухвалює правильні рішення й найшвидше втілює їх у життя11.

Виживають не найсильніші чи найрозумніші види, а ті, які найкраще пристосовуються до змін.

Чарльз Дарвін

Швидке ухвалення та швидке втілення хибних рішень – це рецепт катастрофи. Врешті-решт ви отримуєте проблему, гіршу за ту, яку намагалися розв’язати. Так само ви не процвітатимете, якщо ваш конкурент ухвалить правильне рішення швидше за вас, або, попри вчасне правильне рішення, вам знадобиться для його втілення більше часу, ніж конкурентам.

Мої спостереження невтішні, але правда така, що розв’язання однієї низки проблем не розчистить вам шляху до мети назавжди. Ваші рішення лише породять наступну низку. Не впевнений, як ви, а я й досі ночами міркую, коли ж скінчаться всі мої проблеми. І знаю відповідь: ніколи. Проблеми скінчаться лише тоді, коли скінчиться моє життя.

Рости не означає залишати всі проблеми позаду. Рости означає набувати здатності долати більші й складніші проблеми. Одного разу я надіслав клієнтові новорічну листівку зі словами: «Бажаю вам у новому році більших проблем». А внизу дописав дуже маленькими літерами:

«Які ви зможете легко розв’язати».

Кожен із нас «великий» настільки, наскільки великі проблеми витримує і долає. «Маленькі» люди мають справу із маленькими проблемами: яка в них машина і якої якості шпалери на кухні сусідів. Для «великих» людей це якість освіти їхніх дітей, довкілля, яке вони лишать по собі, та якість життя їхніх громад. Мати менше проблем не означає жити. Це означає помирати. А якщо ми беремося за дедалі більші проблеми й маємо змогу їх розв’язувати, це означає, що наші сили й здібності зростуть. Треба позбуватися малих проблем, щоб звільняти енергію для розв’язання більших.

Що тут нового? Не самі зміни. Зміни існували мільярди років. Новина в тому, що темпи змін зростають12. Перед нами дедалі швидше постає дедалі більше проблем. Ми можемо ставати «дедалі меншими» людьми, що зосереджуються на речах дедалі дрібніших, або можемо рости, щоб мати справу з тим, що справді важить у житті.

Я відвідую багато засідань виконавчих комітетів, на яких люди обговорюють необхідні зміни, і дуже часто хтось перериває цей процес і каже: «Пригальмуйте. Ми беремо на себе забагато завдань». Але як можна пригальмувати, якщо конкуренти вже взувають кросівки?

Зміни означають стрес. Ми всі це знаємо. Люди відчувають стрес. Організації відчувають стрес. Суспільства відчувають стрес. Психологи розробили спосіб вимірювання стресу – приписувати певну кількість балів різноманітним життєвим подіям: розлученню, новій роботі, навіть виходу у відпустку13. Який спільний знаменник у цих стресових подіях? Зміна.

Тож чи маємо ми пригальмувати самі й гальмувати наші компанії? Так, якщо всі компанії в нашій галузі домовилися сповільнитися. Але навіть це не спрацює, поки все суспільство також не знизить темпу. А це спрацює тільки тоді, коли весь світ скине швидкість. Ми забагато просимо. Рішення не може полягати у сповільненні змін. Динозаври так спробували. Мета цієї книжки – не показати вам, як загальмувати зміни чи пережити їх. Мета радше в тому, щоб показати, як прискорити пошук та впровадження правильних рішень за мінімального стресу.