Читать книгу Два життя Лідії Берд - Джозі Сільвер - Страница 19

Неділя, 3 червня

Ми на стоянці біля лікарні. Фредді несе Еллі. На ній один черевик, я поспішаю з ними, тримаючи в руках другий.

– Мабуть, зламала. – Еллі з перекошеним від болю обличчям намагається поворушити щиколоткою. Вона скотилася нашими сходами пів години тому, до нестями перелякавши нас із Фредді. Так дивно бачити її в цьому абстрактному світі. Я вже звикла, що тут тільки ми з Фредді, але схоже на те, що життя всіх інших теж тече поруч із нами. У цьому світі Фредді саме такий, яким я хочу його пам’ятати. Він керує ситуацією, сповнений життя.

– Можливо, – каже він. – Добре, що в тебе є я, який може тебе нести.

– Схоже на сцену з «Офіцера й джентльмена», – я стримую сміх.

Фредді така ідея подобається.

– Тільки я кращий за Річарда Гіра.

– Тобі пасувала б уніформа, – підказую.

– Вони продаються в місті, у цьому магазині для збоченців, – уточнює коханий, – можу купити, якщо тобі до смаку.

– Агов! – гукає Еллі. – Тут у вас жіночка з переламаними кістками. Може, ви цю розмову на пізніше відкладете?

– Може, вона й не заламана, – я намагаюся думати позитивно.

– Боже, сподіваюся, що ні, – стогне сестра. – Не можу ж я прийти на роботу на милицях. – Хоча навіть на милицях Еллі буде найефектнішою жінкою в офісі.

Щось є в цій картині, коли людину на руках вносять до відділення невідкладної допомоги, усі відступають, дають нам дорогу, і ось ми в кабінеті лікаря значно швидше, ніж сподівалися.

– Добре, що ти був удома, – кажу я Фредді, присідаючи на край ліжка. Лікарка не думає, що в Еллі перелом, але про всяк випадок її всадили у візок та покотили на рентген. – Нас, певно, не пропустили б так швидко, якби вона сама пришкутильгала.

– Шарм Фредді Гантера працює безвідмовно, – він сміється, а я закочую очі.

– Хочеш, я потім тебе на гору занесу? – запитує коханий.

– Тільки якщо купиш уніформу, – відповідаю.

Він дивиться на халат, що висить на дверях.

– Можу поцупити лікарський халат. Піде?

Тихенько сміюся.

– А знаєш? Гадаю, що піде, – шепочу, коли лікарка повертає Еллі до кімнати.