Читать книгу Наш творчий мозок - Дік Свааб - Страница 16

Щодо психологічного терміна «інтелект», ми знаємо вже давно, що його ген не знайти…

Проф. д-р Ян Й. Л. Дерксен (2011)

Американський психолог Девід Векслер, який розробив тест на визначення рівня інтелекту, пізніше названий його іменем, під поняттям «інтелект» розуміє здатність до цілеспрямованих дій, раціональне мислення й ефективну взаємодію з навколишнім середовищем. Цей список можна доповнити ще здатністю вчитися з досвіду. Усі живі істоти демонструють ту чи іншу форму інтелекту. Навіть бактерії наділені певною здатністю до запам’ятовування, а також до антиципації й адаптації. Високий рівень інтелекту людини зумовлений переважно тим, що її мозок утричі більший за мозок великих приматів. Але різниця не лише в розмірі. Клітини нашого мозку опрацьовують інформацію в десять разів швидше за клітини мозку мишей. Окрім того, клітини кори мають більше дендритне дерево, ніж шимпанзе. Дендритне дерево – це деревопобідне розгалуження нервової клітини, з яким контактують нервові волокна тисяч інших клітин. Ця структура також є обмежувальним фактором щодо кількості інформації, яку здатна сприйняти одна клітина мозку. Відмінність від мозку великих мавп полягає й у більшій кількості нервових клітин та їхніх сполучень, а також ширшій спеціалізації груп клітин кори головного мозку.

До того ж у людей і приматів спостерігаються різні типи клітин мозку. Кора мозку людини налічує 193 000 нейронів фон Економо (VEN-клітин), тоді як у мавп їх лише 7000. Ці клітини пов’язані зі швидкими, інтуїтивними соціальними рішеннями. Ба більше, між мозком людини та приматів існують відмінності й на молекулярному рівні. Насамкінець варто згадати й те, що в ході еволюційного процесу становлення людини інтенсивність сполучення між лівою та правою півкулями послабилася, водночас посилилися зв’язки в межах кожної з півкуль. Саме тому в людей ліва та права півкулі функціонально спеціалізовані сильніше, ніж в інших тварин. Прикладом такої міжпівкульної «асиметрії» є розташування мовних центрів Брока та Верніке в лівій півкулі.

Інтелект із точки зору еволюції – істотна перевага, саме тому, знайшовши своє вираження в еволюції, він значно розвинувся. Тож не дивно, що інтелект має в розпорядженні широкий генетичний базис. У нашому інтелекті задіяні численні гени, але деякі з них відіграють особливо важливу роль. Наприклад, ген FNBP1L чітко пов’язаний із рівнем інтелекту від шостого року життя.

Рівень інтелекту, який вимірюють за допомогою тесту IQ, ґрунтується на невробіологічній основі. Він опирається, принаймні частково, на цілу низку ділянок мозку й на смугасте тіло, тому функціональна інтеграція між різними зонами мозку – один із визначальних факторів. Різні аспекти нашого інтелекту розташовані в різних ділянках мозку. Вербальне, мовне IQ пов’язане із сірою речовиною у мовному центрі, тоді як нон-вербальне IQ – із сірою речовиною моторної ділянки руки. У дорослому віці IQ стабільне.

Щодо інтелектуальних здібностей різних статей, то важливим видається те, що чоловіки й тут виявляють значні відмінності в загальному освітньому рівні, просторовій уяві та правописі в порівнянні з жінками. Це можна зрозуміти, адже в чоловіків лише одна Х-хромосома, а саме на ній містяться гени, що визначають наші інтелектуальні здібності. І тому мутація єдиної хромосоми може мати вкрай позитивні або ж негативні наслідки, тому що її не зможе компенсувати, як у жінок, друга Х-хромосома.

Успадкування IQ

У різні фази розвитку, найімовірніше, запускаються інші генетичні програми, адже спадковість IQ з віком посилюється. Цей феномен відомий як ефект Вілсона. Успадковування IQ починає окреслюватися із семи років, у віці від вісімнадцяти до двадцяти спадковість IQ сягає 80 %, у той час як вплив довколишнього середовища знижується від початку (у віці п’яти років) з 55 % до 0 % (у віці дванадцяти років). Під час одного дослідження, проведеного шведами, у піддослідних зафіксували успадковування IQ на рівні 90 % при 0 % ефекту від оточення.

Однак ефект Вілсона ще не дає підстав стверджувати, що середовище ніяк не впливає на розвиток IQ. На початку ззовні надходить когнітивний, стимулюючий досвід і вплив середовища становить 55 %. На пізніших стадіях розвитку досвід дедалі частіше визначається самим індивідом, а генетична комплектація дужче впливає на ефект навчання. Це спостереження задає новий напрям старих дебатів довкола теми nature vs nurture, себто природа vs культура.

Низький IQ

У бідолах із низьким рівнем IQ за допомогою покращених технік дедалі частіше виявляють маленьку помилку в ДНК. Мутації, яких ще не було в їхніх батьків, але є в них самих. Люди з низьким IQ більше піддаються генетичному, а менше – довколишньому впливу. Іспанський фільм «Yo, tambiе´n»[7] демонструє, наскільки різним може бути IQ при синдромі Дауна. Виконавець головної ролі – перший європеєць із синдромом Дауна, який закінчив університет. Однак це був і є виняток із правил. Негативно впливати на IQ під час розвитку можуть і хімічні речовини.

Високий IQ

Різниця в інтелекті виникає передусім через генетичні фактори (маленькі варіації в нашій ДНК). Високий інтелект родовий і зумовлений спадково, на нього впливають ті самі гени й фактори навколишнього середовища, що й на інтелект середнього рівня. В осіб із високим IQ кора головного мозку у віці семи років тонша в порівнянні з особами, у кого середній коефіцієнт інтелекту. Але пізніше вона потовщується, передусім у фронтальній зоні. Ця фаза збільшення товщини кори мозку триває в них довше, що вказує також на те, що період часу, за який утворюються синаптичні контакти між клітинами мозку, теж затягується. Тож процес розвитку мозку в таких людей відбувається інакше.

Очевидно, що деякі фактори довкілля позитивно впливають на розвиток IQ. Бразильські дослідники змогли довести, що піддослідні, яких немовлятами довго (понад рік) годували грудьми, мали у віці тридцяти років на 3,8 бала вищий IQ, ніж ті учасники дослідження, яких вигодовували грудьми недовго або взагалі так не годували. Ба більше, тривалість освіти в таких людей була на рік довша, а дохід – вищий.

Швидкість передачі подразнення в будь-якому разі корелює з IQ. Люди з високим коефіцієнтом інтелекту під час вирішення проблем показують нижчий метаболізм мозку, тобто вони здатні використовувати мозок ефективніше. Що вищий IQ, то краща освіта, більший заробіток і довша тривалість життя. Але рівень IQ понад 120 уже не покращує шанси на соціальний успіх. Коефіцієнт інтелекту Ейнштейна становив 150. Як виявилося, із рівнем IQ 180 ймовірність отримати Нобелівську премію не вища, ніж із IQ 130. Бо в гру вступає багато інших факторів, яких не охоплює коефіцієнт інтелекту, наприклад креативність, практична й соціальна обізнаність, а також вивчена протягом власного розвитку манера поведінки з іншими людьми та вміння постояти за себе.

Розмір мозку та IQ

Часто припускають взаємозв’язок між розміром мозку та інтелектом. Це співвідношення, фактично, відіграє настільки незначну роль, що навіть анекдоти на цю тему ми не беремо до уваги. Якось амстердамський анатом, професор, доктор Луїс Больк як «комічний відступ» процитував літературу 1905 та 1911 років: «Професори мають істотно більший обвід черепа, ніж офіцери… Обвід черепа 52 сантиметри все ще дозволяє стати професором акушерства, але від дорослих із обводом черепа 50,5 сантиметра не варто очікувати якихось видатних розумових результатів». Я іноді використовував цю цитату, щоб збити з пантелику мого батька, який був гінекологом.

Інший сумнівний взаємозв’язок між розміром мозку й інтелектом описав Джордж Орвелл (1903–1950). Він боровся як доброволець у громадянській війні в Іспанії проти Фра`нка Франциска. Коли після довгих пошуків йому таки вдалося купити солдатський капелюх, який би підходив за розміром для його голови, він зауважив, що солдати завжди мали маленькі голови. Це нагадало йому вислів одного політика: «Ти ж не думаєш, що на фронті справді потрібні мудрі люди?»

7

Українська назва «Я також».