Читать книгу Наш творчий мозок - Дік Свааб - Страница 23

Ще Дарвін висловив тезу, що наша моральна свідомість, сформована в правилі «Стався до інших так, як ти б хотів, щоб ставились до тебе», спирається на соціальні інстинкти, вкрай важливі для виживання групи. Дарвін мав навіть утопічне бачення, що з часом люди всіх країн і народів, а пізніше й усі живі істоти ввійдуть до єдиного союзу.

Еволюційна основа нашої соціальної поведінки криється в емпатії матері до дітей, яка пізніше поширюється на всю групу. Те, що людина заступається передусім за членів своєї сім’ї та дітей, сприяє подальшому збереженню власних генів або, як влучно висловився Бертольд Брехт: «Спершу – харчі, а потім уже мораль». З покращенням умов життя одразу ж розширюється й коло емпатії.

Бажання допомагати іншим закладає базу для укладення союзів, які пізніше можуть бути корисними. Зрештою до Empathy Circle належать також тварини, наприклад протягом останніх років зростає кількість китайців, які б вигулювали собаку. З погляду економіки в Китаї сьогодні настільки все добре, що захисники тварин там зараз навіть купують собак, аби вберегти їх від поїдання на щорічному фестивалі в Ханчжоу. Цю тему жваво обговорюють в Інтернеті.

Інтерес людиноподібних мавп до того, що відбувається з іншими членами групи, може подарувати дивовижні приклади прояву їхнього смутку. Джейн Гудолл описує, як мати шимпанзе глибоко тужить за хлопчиком, який помер від поліомієліту, перш ніж віднести його до реліктового лісу. Подібні моральні інстинкти бачимо і в інших тварин. Слони допомагають підстреленому або пораненому побратиму зіп’ястися на ноги, гучно трублячи. Крім того, вони вміють проявляти й смуток: обстежують хоботом померлих слонів і ритуально вкривають їхні тіла листям. Також слони інших стад відвідують протягом п’яти днів труп їхнього мертвого побратима. Кістки, особливо череп померлого слона, вони обстежують хоботом дуже ретельно. Така поведінка теж не обмежена лише членами одного стада.

Соціальний контроль має велику вагу. За його відсутності (скажімо, під час війни), коли ворога часто не вважають за людину, моральні правила втрачають свою силу. У таких ситуаціях можна бачити, як солдати, байдуже якої нації, можуть скоювати військові злочини, як-от голандці під час так званих поліцейських акцій в Індонезії. Втім, не кожний солдат чинить злочин, існують й індивідуальні відмінності та винятки.

Паралелі між мавпами й людьми, яких Десмонд Морріс прозвав «голими мавпами», просто неймовірні як у структурі мозку, так і в поведінці. Людська усмішка походить від сигналу примирення, який можна простежити і в мавп. Часом ми описуємо людську поведінку на основі мавпячих манер, наприклад «лизати зад», «плазувати» чи «бити себе в груди». Франс де Вааль указував на те, що людиноподібні мавпи наслідують ті самі правила моралі, що й ми. Вони не лише утворюють політичні коаліції, але й дотримуються полярності. Також допомагають тим, хто їм допомагає, їм відома вдячність, а також відчуття, притаманне деяким іншим тваринам, – помста.

Мартін Моннікендам. Анатомія професора Луїса Болка (1925). Картина висить у відділенні анатомії АМС (Амстердамської університетської клініки). Анатоми університету Амстердама розтинають величезного орангутанга, який помер в амстердамському зоопарку. Мозок цієї мавпи досі можна побачити в Нідерландському інституті досліджень мозку (Nederlands Herseninstituut). Зліва направо: Й. Буке (пізніше університет Утрехта), Й. Барґе (пізніше університет Лейдена), Л. Болк (університет Амстердама) та А. ван ден Брук (пізніше університет Утрехта)

У мавп є почуття спільності, вони можуть поводитися альтруїстично, тобто самовіддано допомагати іншим. За це відповідає префронтальна кора, яка пригнічує наші егоїстичні схильності. Мавпи співпрацюють не тільки тоді, коли треба, а придивляються, хто був би найкращим партнером для кооперації. Вони діляться одне з одним їжею та мають сильне почуття справедливості. Наприклад відмовляються від подальших ігор із керівником експерименту, якщо бачать, що інші мавпи за ті самі зусилля отримують кращу винагороду (виноград), тоді як вони мусять тішитися скибкою огірка.

Знають людиноподібні мавпи й табу інцесту, притаманне і всім людським культурам. Таке табу дуже важливе, аби зменшити ризик вроджених аномалій розвитку, хоча ми це тлумачимо не зовсім так. Як і мавпи, ми спершу інтуїтивно відчуваємо, що інцест – це божевілля. Тільки тоді до справи береться те, що Майкл Ґаззаніґа називає «тлумачем»: він розповідає нашому мозкові логічну, але не завжди влучну історію про нашу поведінку. Мавпи теж, переступивши якісь правила, відчувають сором і бояться бути покараними.

Те, що великі мавпи й інші тварини демонструють моральну поведінку, яка багато в чому збігається з нашою, дозволяє дійти висновку, що правилам моралі – мільйони років і вони вкорінені генетично, оскільки відіграють вирішальну роль у функціонуванні групи. Хоча ці правила описані в Біблії та в інших «святих книгах», вони, звісно ж, не беруть свій початок у жодній із релігій, як це часто стверджують.

Мозок орангутанга (Понґо) із зображення IV.4 (деталь) у колекції Нідерландського інституту досліджень мозку. Структурні збіги з людським мозком дивовижні

Доктор Й. А. Дж. Барґе, який свого часу працював професором анатомії та ембріології у Лейдені, 26 листопада 1940 року в лабораторії анатомії читав лекцію про успадкування, расу й народ. Ця лекція завершувала курс із фізичної антропології, протягом якого професор Барґе на основі наукових фактів довів усю безглуздість націонал-соціалістичної теорії про раси. Того самого дня на юридичному факультеті в Лейдені зі своєю відомою протестною доповіддю виступив також Клеверінґа, відкрито засуджуючи факт звільнення єврейського професора Меєрса німецькими окупантами. Обох професорів ув’язнили, але вони вижили у таборах. Такий от приклад зразкової моральної поведінки людини.