Читать книгу Наш творчий мозок - Дік Свааб - Страница 30

Для розвитку мозку дитини вагомий фактор – мовне середовище, в якому вона зростає. Мова постійно діє на структуру та функції всієї системи мозку. Для формування компетенції з рідної мови вирішальне значення має мовне середовище; так виходить, що генетичні задатки тут відіграють лише мінімальну роль. Діти народжуються зі здатністю вивчити будь-яку мову світу. Через взаємодію із середовищем дитина вчиться розрізняти звуки довколишньої мовної системи або ж у випадку з двомовними дітьми – довколишніх мовних систем. Ця здатність розпізнавати звуки інших мов послаблюється поступово вже після першого року життя.

І навпаки: нейронна репрезентація китайської мови в мозку дитини залишається й тоді, коли після року проживання в Китаї її усиновлює французькомовна сім’я з Канади, і вона більше не має жодного контакту з китайською. Навіть через дванадцять років життя без жодного стосунку до китайської, тони китайської мови все ще активують у цієї дитини gyrus temporalis superior/planum temporale, так само, як у двомовної (французька – китайська) дитини, що зростала з китайськими батьками. У дітей, які ніколи не вивчали китайської, такої активації не спостерігають.

Залежно від того, чи рідна мова японська, чи якась із західних мов, тони та звуки тварин опрацьовує ліва або права кора. Генетична/етнічна комплектація не відіграє при цьому жодної ролі. Бо тільки з розвитком мовної компетенції в мозку виникає відповідна різниця. Люди, які спілкуються китайською, у порівнянні з багатомновними європейцями, які не володіють цією мовою, мають ділянки з більшою кількістю білої або сірої речовини в лівому острівці та в передній частині скроневої частки. Ця особливість була виявлена як у китайців, рідна мова яких – китайська, так і в європейців, які почали вивчати китайську в дорослому віці. Звідси виникає припущення, що ця ділянка має особливі функції щодо тональних мов.

У японській мові не розрізняється вимова літер Р та Л. Однак японські немовлята до дев’яти місяців здатні відчувати цю різницю. Та оскільки вони не мають справи з тонкою відмінністю між вимовою обох літер, то з часом втрачають таку здатність. Дев’ятимісячні американські діти, які зростали не в китайськомовному середовищі і втратили здатність розрізняти певні звуки китайської мови, можуть цього навчитися, щоправда, лише тоді, коли особисто спілкуються з китайцем, а не коли чують цю мову у відео- чи аудіозаписі. Тобто вирішальну роль тут відіграє соціальна інтеракція. Це ще раз підкреслює, наскільки для занять важливий учитель із плоті та крові, і порушує питання, чи навчання онлайн справді таке ефективне, як стверджують сьогодні.

Також ті ділянки мозку, які прямо не пов’язані з мовою, характерні певними етнічно зумовленими відмінностями. Первинна зорова кора (V1, поле 17) китайців помітно відрізняється від людей західного культурного світу. Такі форми варіантів структур мозку та їхній зв’язок із наявним культурним тлом повинні стати предметом майбутніх досліджень.