Читать книгу Наш творчий мозок - Дік Свааб - Страница 41

Мистецтво та мозок
VІ. Мистецтво й еволюція мозку
3. Еволюційна перевага мистецтва

Оглавление

Без творчості не було б поступу, а ми повторювали б лише той самий зразок.

Едвард де Боно

Сучасна людина займається мистецтвом уже 40 000 років. І постає запитання, чи могла ця діяльність надати еволюційну перевагу. Найпростіша відповідь: так, адже мистецтво – це форма комунікації, а тому є важливим для функціонування суспільства. Тоталітарні правителі мимоволі наголошують на значенні мистецтва саме тому, що забороняють мистецьку діяльність.

Мозок творця має багато спільного з мозком споглядача. Адже сприйняття мистецтва глибоко вкорінене в біології людини. Незалежно від їхньої культурної приналежності, діти й дорослі вважають гарними ті самі обличчя. Уже за тиждень після народження немовлята дивляться на привабливі обличчя довше, ніж на непривабливі. Здатність оцінювати привабливість обличчя значною мірою вроджена. Вона полягає в тому, що ми охоче дивимося на ті риси, які асоціюються зі здоров’ям. Саме тому ми вважаємо симетричні обличчя привабливими.

Симетричні риси обличчя автоматично стимулюють цілу мережу різних структур мозку, включно з системою нагород, тобто тих механізмів, які відповідають за вибір партнера, а отже, і за успішне продовження роду. Асиметричні риси обличчя можуть вказувати на дефект розвитку і тому їх сприймають за непривабливі. Можливо, саме тому самиці ластівок сільських, обираючи партнера, приділяють стільки уваги симетрії та забарвленню пір’їн на хвості самців. Обличчя жінки сприймається за привабливе, якщо йому характерна така риса, як повні губи, адже це навіює думки про плодючість та високий рівень естрогенів.

Для оцінки краси мистецтва ми послуговуємося тими ж процесами в мозку, що й під час оцінювання краси обличчя. Тобто замилування всім, що має красивий вигляд, у нас вроджене. З перспективи еволюції краса в мистецтві може слугувати індикатором здоров’я, майстерності та сили митця, а отже, – добрих генів, а це вже сигнал, спрямований на вибір партнера. Цей механізм, як висловився Деніс Даттон у своїй книзі «Інстинкт мистецтва» (2010), пришитий без жодного шва до Дарвінового «сексуального відбору», чим він наголошує, наскільки вирішальними можуть бути статеві відмінності під час вибору партнера (щось на кшталт: «Зайдеш до мене в печеру? Я б тоді тобі показав свої найновіші малюнки…»). Істеричні фанати, які беруть в облогу поп-зірок, возвеличуючи їх до небес, демонструють, що взаємозв’язок між продовженням роду та мистецтвом таки має сенс, особливо, коли вони кидають своєму ідолу спідню білизну.

Наш творчий мозок

Подняться наверх