Читать книгу Наш творчий мозок - Дік Свааб - Страница 34

Статеві гормони, які вибухають під час перехідного віку, впливають на активацію агресивної та сексуальної поведінки, яку супроводжують багато інших поведінкових змін. Еволюційну перевагу перехідного віку варто розглядати в поєднанні зі статевою зрілістю. Щоб запобігти надто частим мутаціям та підвищеному ризику захворюваності, розмноження не повинне здійснюватися в межах власного сімейного кола. Отже, молодь має покидати батьківський дім, накопичувати новий досвід і при цьому безстрашно відгукуватися на ризики. Під час пубертатного періоду підлітки бачать лише недалекосяжні наслідки своїх дій, тож потенційне покарання не відлякує їх від власних імпульсивних рішень. Саме через це над ними нависає велика загроза зловживання алкоголем, тютюном чи забороненими наркотиками, які можуть завдати довгочасної шкоди їхньому незрілому мозкові, а також загроза ризикованих поїздок на машині чи незахищеного сексу.

Ці факти підтверджує і статистика. Однак фактом залишається також те, що більшість підлітків під час фази дорослішання не спричиняє катастроф. Типову для пубертатного періоду поведінку передусім слід сприймати за вигідну адаптацію, а названі вище ризики лише за відносно рідкісні супутні явища корисної і необхідної поведінки.

Насамперед підлітки опиняються сам на сам із вимогою ухвалити найважливіше з усіх можливих рішень: вони повинні покинути батьківський дім і взяти життя у власні руки. І вони це роблять тоді, коли палко критикують власних батьків, шукають пригод собі на голову, кидають нові виклики, не замислюючись надто довго над небезпеками, які можуть трапитися на їхньому шляху. Адже рішення обдумують лише з короткою перспективою. Тинейджери нерідко гостро критикують батьків, не розмірковуючи над тим, наскільки боляче вони їм іноді роблять. До того ж у цей період вони значно відкритіші до позитивних відгуків, ніж до негативних.

Поведінка підлітків здається вигідною не лише з генетичної перспективи – вона несе значні переваги і для суспільства. Хоч старші й забезпечують стабільність і тривкість, однак зазвичай вони консервативні, рідко йдуть у ногу з новими винаходами й не завжди беруть на себе роль поборників необхідних змін. Але суспільство тим часом не стоїть на місці, воно швидко й невпинно змінюється політично, економічно, технічно та кліматично.

Підлітки прагнуть стати співвиконавцями цих змін. Вони хочуть випробувати нові неймовірні речі, їх захоплюють інновації, вони підтримують суспільні зміни. Їхня поведінка дозволяє суспільству пристосовуватися до нових процесів розвитку. Де-факто суспільство без усіх цих нововведень молоді не змогло б продовжувати існування. Молоді люди в період статевого дозрівання наче створені стати рушійною силою розвитку, адже не несуть стільки відповідальності і не реалізовані в економічному та політичному аспектах так, як дорослі.

Молоді покоління керуються, однак, не лише власними інтересами. Нерідко вони допомагають на добровільних засадах різним благодійним організаціям або з альтруїстичних міркувань (часто всупереч волі батьків) виявляють готовність вирушити на війну. Не варто також забувати й те, що в бронзову добу більшість людей помирали вже у віці двадцяти-тридцяти років. Звідси випливає: суспільство з вікопомних часів перебуває в руках підлітків та молодих дорослих, а це з погляду еволюції аж ніяк не призвело до катастрофічного результату.

Евелін Крон, професорка психології розвитку в Лейденському університеті, займалася вивченням «ага-прозріння»: нового, корисного та цілеспрямованого розуміння, яке є невіддільною частиною нашої креативності. Особам, які брали участь в експерименті, вона поставила завдання скласти фігурки з певної кількості сірників. Підлітки швидше вирішували завдання в порівнянні з дорослими, – і все це через «ага-прозріння». Для опрацювання цього завдання вирішальне значення має фронтальна кора. У дорослих вона має у розпорядженні обкатані шляхи, які швидко функціонують для вирішення конкретних проблем. У молодих людей таких об’їжджених трас немає, тому їм важче щось планувати. Однак для творчих завдань вони можуть використовувати свою префронтальну кору з усіма її невикористаними можливостями, тому швидше знаходять нові ідеї.

Інша ознака періоду дорослішання – відсутність зв’язку між префронтальною корою, відповідальною за планування, та nucleus accumbens (прилеглим ядром), центром нагороди. Зв’язка між корою та мигдалиною теж іще сформована не до кінця. Стимуляція мигдалини важлива для ухвалення ризикованих рішень. До серйозної оцінки небезпеки належить також залучення страху. Однак зі страхом у підлітків проблем небагато.

Завдання, які базуються на Theory of Mind та mentalizing, тобто вимагають роздумів над іншими або над самим собою, активують у молодих людей скронево-парієтальний перехід і префронтальну кору. Під час фази між дорослішанням і дорослим віком зменшується активність у медіальній префронтальній корі та водночас покращується успішність, яка стосується вирішення подібних завдань. У віці від 14 до 24 років у мозку відбувається ще дуже багато структурних змін, для яких важливі також статеві відмінності. Префронтальна кора збільшується в розмірі до 24-го року життя. Деякі структури мозку та їхні функції формуються досить пізно, тож мозок вісімнадцятирічного, на відміну від того, яким його називає законодавець, ще далеко не «дорослий». Отже, відправляти вісімнадцятирічних солдатів у місця воєнних дій – безвідповідально.