Читать книгу Наш творчий мозок - Дік Свааб - Страница 36

У політиці важливу роль відіграє багато еволюційно-біологічних факторів. Наш мозок реєструє етнічну приналежність людини в межах 180 мілісекунд, а стать – 450 мілісекунд. Немовля, якому всього декілька місяців, швидше повірить чужинцеві з відомим йому акцентом, ніж чужинцеві з невідомим акцентом. У нас усіх автоматично виникають ксенофобські й расистські реакції, реакції, що пов’язані з активацією мигдалини, яку декому краще тримати під контролем. Ми також схильні до преференцій стосовно осіб із «нашої групи» і розрізняємо в межах 170 мілісекунд, чи належить певна особа до нашої групи. Це рішення супроводжує активність у великій кількості ділянок мозку. Так само біологічні передумови матиме й наша схильність до лівих чи правих політичних течій.

Політичні схильності дітей на 69 % збігаються з преференціями їхніх батьків. Ці збіги раніше пояснювали вихованням. Однак дослідження із залученням близнят чітко засвідчили, що наші політичні вподобання значною мірою закладені на генетичному рівні. А вже пізніше ми розвиваємо політичні преференції, взаємодіючи із середовищем. У молодих дорослих осіб наявна політична спрямованість, пов’язана з відмінностями у функціях та структурі мозку.

Наші політичні вподобання залежать від психологічних процесів, пов’язаних зі страхом та невпевненістю. У прогресивних людей є симпатія до нових ситуацій і невизначеності. Моніторинг конфліктів, які проходять у передній частині поясної кори, показав, що прогресивні люди схильні до них більше. Прихильність до прогресивної партії корелює з більшим об’ємом передньої частини поясної кори, структури, яка відповідає за спостереження і толерування конфліктів та нестабільності, а також за вибір дій. Консервативні люди реагують на загрози та конфлікти сильніше та агресивніше за прогресивних, і вони чутливіші до грізних виразів обличчя. Під час виконання ризикованих завдань у прогресивних людей активується острівець, а в консервативних – права мигдалина. Острівець регулює функції тіла, чим і можна пояснити сильніші реакції тіла прогресивних людей на конфлікти. Мигдалина ж активується під час ухвалення рішень у ризикованих ситуаціях та з відчуттям страху.

Різниця між консервативними й прогресивними людьми проявляється в їхньому ставленні до страху. Де-факто консервативна політична позиція супроводжується більшим об’ємом правої мигдалини. Це важлива структура для опрацювання страху. На основі різниці в розмірі передньої частини поясної кори й мигдалини вдалося спрогнозувати політичну позицію особи з точністю до 72 %. А різниця активності острівця й мигдалини дозволила передбачити майбутню політичну прихильність із точністю до 83 %. Що саме розвивається першим: політична преференція чи відповідна різниця в розмірах структур мозку, тобто що є причиною, а що наслідком, – ще треба вивчити.

Ван Ґіннекен зробив непоганий огляд того, в який спосіб ми вибираємо собі лідерів. Навіть сьогодні роль відіграють фактори, які ще дуже давно мали еволюційне значення, а саме чинники, як-от: розмір, вік, чоловічий шарм і стать. У великих людей навіть сьогодні кращі шанси отримати вище звання чи посаду, а також більше заробляти. Французький президент Шарль де Ґолль, який зі своїм кепі на голові був вищим за два метри, якось сказав до такого ж високого нідерландського міністра закордонних справ Йозефа Лунса: «Ми, великі люди, […] повинні вести за собою менших». Глибокий голос асоціюється з мужністю та силою. Прем’єр-міністерка Великої Британії Марґарет Тетчер навіть брала уроки тренування голосу, аби надати йому глибшого звучання. Обираємо ми й за зовнішнім виглядом, причому симетрія для нас слугує індикатором добрих генів. «Краса» тут важливіша за інтелект, приємні манери чи враження, яке викликає довіру. Вибір за зовнішнім виглядом здійснюється блискавично: достатньо секундного погляду на чорно-білу світлину, щоб одразу визначити, кого обиратимемо. Саме тому перше враження таке важливе, і саме тому має успіх спід-дейтинґ.