Читать книгу Наш творчий мозок - Дік Свааб - Страница 24

Соціальну взаємодію уможливлюють певною мірою дзеркальні нейрони. Мозок використовує статеві гормони, як-от тестостерон та естрогени, а також маленькі білки, так звані нейропептиди, на кшталт окситоцину й вазопресину, щоб впливати на опрацювання інформації соціального характеру. В нашому мозку функціонують у ролі медіаторів понад 100 нейропептидів.

Клітини мозку в гіпоталамусі продукують окситоцин. Звідти він через кров надходить до матки, де запускає перейми, і до молочних залоз, активуючи там притік молока. У сімдесятих і вісімдесятих роках було зроблено відкриття, що окситоцин виділяється також у мозку як власний хімічний медіатор. Тут він, вочевидь, бере участь у соціальній взаємодії та в регулюванні стресу. Окситоцин важливий навіть для відносин між собакою та її господарем: він виділяється, коли вони дивляться одне одному в очі. Під час частіших зорових контактів у сечі собак констатували більшу кількість окситоцину, а після приймання цього медіатора собаки частіше дивилися на своїх господарів.

Гормон обіймів

Окситоцин виділяється під час пологів, вигодовування грудьми та соціальних контактів (під час ніжного доторку, обіймів, пестощів та сексу). Уже одразу після народження він стає важливим фактором зв’язку між матір’ю та дитиною. Нещодавно була відкрита система тонких нейронів, які спеціалізуються на донесенні соціального послання від ніжного доторку чи пестощів до мозку. Такі СТ-нервові волокна (C-тактильні волокна) проходять насамперед на передпліччі, спині й голові – якраз там, де матері зазвичай гладять і пестять немовлят, тримаючи їх на руках. Ця «афективна, або емоційна система» найчутливіша до легких доторків, які передаються повільно, зі швидкістю п’ять сантиметрів за секунду. Її нервові волокна активують мозочок – ділянку мозку, що спеціалізується на емоціях.

З іншого боку, емоційне нехтування на ранній стадії розвитку дітей зумовлює низький рівень окситоцину. Пізніше сповнені ніжності контакти в таких людей не викликають нормального виділення окситоцину; тому їм важче контактувати з іншими й вони більше схильні до депресій. Ця система піддається програмуванню і в дорослому віці. Жінки, які пережили сексуальне насильство на ранніх стадіях дорослого життя, демонструють через двадцять хвилин після соціального стресу замість підвищення значне зниження рівня окситоцину.

Якопо Тінторетто. Походження Чумацького Шляху (близько 1575). Через вплив окситоцину на гладеньку мускулатуру молочних залоз із грудей матері тече молоко

Окситоцин активує цілу низку ділянок мозку, які через таку функцію заведено називати «материнським мозком». Це ділянки у префронтальній корі, острівці, таламусі й мигдалині. Однак ці структури мозку задіяні й в інших соціальних функціях. Уживання окситоцину зумовлює посилення довіри та підвищує емпатію, покращує зоровий контакт та Theory of Mind – здатність читати з виразу обличчя те, що певна особа відчуває, думає або має на умі в якийсь період часу. Окситоцин посилює здатність запам’ятовувати обличчя і стимулює більшу щедрість. Окрім того, він зменшує страх та активність мигдалини під час загрозливих подразнень і підвищує комунікабельність на терапії проти соціальних фобій. Тож схоже на те, що окситоцин – це чудовий засіб, щоб стати ідеальною людиною. А втім, усе має свої межі, адже стосовно осіб, що не входять до власної групи, окситоцин викликає недовіру.

Під час реакції на окситоцин відзначають специфічні щодо статі відмінності: у жінок він посилює альтруїстичну, а в чоловіків – егоїстичну поведінку. Статеві відмінності слід також враховувати під час досліджень впливу окситоцину в психіатрії.

Варіанти чутливості до окситоцину

Наша соціальна поведінка характерна індивідуальними особливостями, які мають частково генетичне, а почасти епігенетичне підґрунтя в рецепторах окситоцину. Під цими рецепторами розуміють білки, які сприймають послання окситоцину для клітин мозку. Існує тридцять різних видів рецепторів окситоцину. Їхнє розмаїття пов’язане з маленькими варіантами нашої ДНК, а саме – SNPs, тобто Single Nucleotide Polymorfisms (snips на лабораторному сленгу; українською – однонуклеотидні поліморфізми). SNPs у рецепторах окситоцину змінюють сполучуваність окситоцину, а отже, і спосіб соціальної взаємодії. Стосовно здатності розпізнавати обличчя, наприклад, існує істотна різниця: деякі люди в цьому аси, а інші (такі, як я) не дають собі ради. Така диференціація певною мірою зумовлена тим, який варіант рецепторів окситоцину успадковано від батьків.

Під час досліджень із персоналом сфери продажу виявилося, що від варіанта рецептора окситоцину залежала сила мотивації продавця обслуговувати клієнтів. Якщо їх просили імітувати соціально важливі вирази обличчя, то сканер показував, що це впливало на ефективність контактів між соціальними ділянками мозку, як-от мигдалина, медіальна префронтальна кора та gyrus frontalis inferior (нижня лобова звивина). Той факт, що деякі продавці обслуговують одних клієнтів із великим задоволенням, а інших – ніби через силу, може базуватися на вроджених, ба навіть, генетичних задатках окситоцинової системи.

Вазопресин

Не лише окситоцин, а й вазопресин відіграє важливу роль у нашій соціальній інтеракції. Окситоцин і вазопресин тісно споріднені. З дев’яти складових ланок цих обох нейропептидів, амінокислот, сім – ідентичні. Вазопресин ще із сивої давнини відомий як «антидіуретичний гормон». Він зумовлює у нирках після фільтрації крові щоденну реабсорбцію приблизно шістнадцяти літрів води. Коли в реабсорбції цієї кількості води стається збій, людина виділяє із сечею вдень до п’ятнадцяти літрів води. Таку хворобу називають diabetes insipidus (нецукровий діабет). Але вазопресин продукує і сам мозок, де його послання сприймають рецептори V1 та V2. Варіації цих рецепторів вазопресину зумовлюють також ставлення до музики, ухвалення рішень з економічних питань і соціальну поведінку. Варіанти рецептора V1а, досить поширеного (до 40 %), співвідносяться з індивідуальним рівнем альтруїзму, з утворенням пар, сімейним станом і кількістю проблем у шлюбі та його якістю.